Останнє бажання колишнього вояка УПА

Він — один із тих вояків повстанської армії, кому, на відміну від багатьох своїх побратимів, які відразу ж після Другої світової війни полягли у боротьбі з окупаційною московською владою на рідній землі, суджено було дожити до наших днів.

У кращий світ пан Василь, який у лютому цього року відсвяткував своє 90-ліття, відійшов 7 червня. Його дуже любили та шанували в Бориславі, де кожен шкільний учень знайомий з його героїчною біографією. Народився в Дрогобицькому районі у селі Залокоть у 1934 році. Із малих літ отримав християнське виховання. Нічого дивного в цьому немає: один із дідусів майбутнього зв’язкового УПА, яким Василь Хомин став у ранньому віці, був дяком у церкві, другий же виконував обов’язки провізора храму. Померлий до останнього намагався бути корисним, дуже шанував патріотичні традиції краю. Щороку у день вшанування пам’яті полеглих січових стрільців піднімався на розташовану між селами Залокоть та Опака гірську вершину Кобила. Для молодих та здорових — це не дуже складне сходження. Піднятись же на Кобилу, коли перебуваєш у більш, ніж поважному віці, дано не кожному. Пан Василь це робив до останнього. Усвідомлюючи все значення свого вчинку для молодих, самотужки піднімався на Кобилу, щоб вже там, на горі, взяти участь у панахиді та помолитись за душі загиблих героїв.

Вчинки юного Василя Хомина, який, потрапивши до українських повстанців у дитячому віці, справно їм їжу носив та навіть у засідках сидів, неабияк надихнули лауреатку Шевченківської премії, письменницю Галину Пагутяк. Василь Хомин став прототипом для створення образу Ілька, головного героя ії роману «Нічний подорожній». Померлий дуже переймався сьогоднішньою війною. Переживав за наших захисників, які ціною власного життя винищують російського агресора. Але був оптимістом. До останнього вірив у нашу перемогу. Саме про це своє бажання й згадав під час святкування 90-ліття в лютому ц. р.