Обійми страху й радості

Відчай, з яким собака цупко схопив і не відпускає ногу волонтера-спасителя, передає весь жах, який переживають нині тамтешні люди і їхні тварини.

А ще в очах виснаженого собаки — вдячність волонтерові, який її вберіг, надія на те, що все найстрашніше — позаду. І що ніколи воно не по­вториться.

Автор світлини Сергій Коровайний розповів подробиці цієї історії: «Собака дуже замерз, за­дні лапи в нього ледь не віднялися, він ледь на них ходив. Він міг просто лише повзти, двома пере­дніми лапами перебирав. Коли його діставали з човна, від того, вочевидь, що в нього не було сил чи він боявся, що його знову кинуть, він вхопився лапками й тримався. До собаки одразу троє лю­дей підбігли. Був хлопець, який його потихеньку реабілітував, винісши на сонце».

Цей кадр фоторепортер підписав так: «Усі росі­яни не варті краплі страждань цього херсонського собаки, врятованого з холодної дніпровської води».