Поетична прем'єра воїна Тараса Матвіїва

У церкві Покрови Пресвятої Богородиці Кохавинського монастиря святого Герарда, що неподалік Жидачева на Львівщині, відбулася духовна презентація-благословення книги Героя України, лейтенанта ЗСУ, журналіста, громадського діяча Тараса Матвіїва «Мої думки».

Збірку ритмопрози сина через два роки після його загибелі на фронті підготували батьки, кохана дівчина. Тим самим було сповнено другу із 51 мрії Героя, про яку рідні дізналися із Тарасових щоденників і його нотаток у комп’ютері. А найпершою мрією у списку Воїна була Перемога…

Кілька років тому Тарас тепло вітав свою маму Валентину Павлівну із виходом її прем'єрної збірки поезій «Легкокрила». Свою ж книгу, яка з’явилася у видавництві «Колір ПРО», побачити йому не судилося. Творчий доробок сина зібрала, з великою любов’ю, трепетом упорядкувала і випустила у світ найближча йому людина. «Мої думки» — це своєрідне послання їх автора до нас, сущих, його настанова, заклик жити за законами Правди і Совісті. Книга вийшла атмосферною, з багатим духовним наповненням, у ній пульсує сильна Тарасова енергетика, якою заряджав усіх за свого буття. Може й тому місцем її презентації обрали храм…

Першу Тарасову книгу із майбутнього його двотомника благословив настоятель Кохавинського монастиря о. Володимир Борейко. Проникливі слова про подвижництво Тараса, його мужність і талант говорив отець Леонід Григоренко. Під мелодії струнного оркестру Івано-Франківської філармонії уривки творів Тараса Матвіїва читали його однодумці і помічники у багатьох добрих справах Андрій Ружак, Орест Гаврильчук, Петро Приходько.

Міський голова Жидачева Володимир Левко подякував батькам Тараса Матвіїва за виховання сина. Теплі слова адресували їм жителі Кохавина та округ, які прийшли на презентацію книги Героя.

— У Тараса було загострене почуття соціальної справедливості, — згадує кореспонденту «Високого Замку» житель Жидачева, громадський активіст Ярослав Гаврильчук. — Його вистачало на все: був депутатом райради, проводив етнофестивалі, відроджував спорт, воював з аморальним гральним бізнесом, боровся проти безжального вирубування лісів. А ще дуже любив працювати з дітьми, організовував для старшокласників військово-патріотичні вишколи. Тепер вони носять його ім'я. У Жидачеві є проспект Тараса Матвіїва, росте дуб на його честь. А недавно на громадських слуханнях запропонували спорудити пам’ятник нашому Героєві…