Відбуваючи на фронт, подарував матусі теплий клубочок щастя — кота Марса…

Іван Фаріон
- 07.04.2026, 17:05
- 325

На сторінці «Живого куточка» ми розповіли не один десяток історій про наших воїнів, які черпають сили для спротиву ворогові ще й у такий незвичний спосіб — перебуваючи у пеклі війни, беруть собі у підмогу тваринок. Вони з ними у бліндажі, в окопі, у спальному мішку, під час довгих рейдів і короткого відпочинку. Своїм милим поглядом і теплим дотиком нагадують про дім, гоять душевні рани. А є й інші історії - але такі ж неймовірні за своїм впливом на зранені душі

Котик Марс, якого майбутній Герой України Тарас Матвіїв подарував матері, живе тепер у його кімнаті. Спить біля його портрета…

Послухайте цю маленьку сповідь педагога із Жидачева Валентини Павлівни Матвіїв, матері Героя України. Ця розповідь — про любов і пам’ять…

«Рівно шість років тому, саме у ці нічні хвилини, друзі Тараса внесли в наш дім у картонній коробці оце диво див — Тарасиків подарунок мені на день народження! Як виявилося, останній. Вони розминулися… 2 квітня 2020 року Тарас зі своєю 24-ю ОМБр імені короля Данила уже їхав потягом на схід… А наступного дня, 3 квітня, був мій день народження. Тож син заздалегідь вибрав у подарунок цього неймовірного рудого котика, якого мені вручили його друзі пізно ввечері 4 квітня.

Вже у телефонній розмові з сином ми разом назвали його Марсом, Марсиком — бо ж рудий, мов планета Марс, і вогонь — за вдачею!
Відтоді, шість років поспіль це руде диво щоранку змушує мене прокинутись, усміхнутись і дбати про нього. Бо ж це останній дарунок сина — тож я не маю права зрадити його своєю нехіттю…

Люблю його безмежно! А він відповідає мені навзаєм своєю ніжною, пухнастою, муркотливою любов’ю. Марс вражає своєю виваженістю й дивовижним умінням створювати атмосферу затишку й спокою — що б не сталося. Він гордий і незалежний, як його прабатьки-тигри. А головне — його очі… О, вони особливі!.. Мудрі, глибокі, зосереджені, наче зазирають тобі прямо в душу. Мовляв: матусю, як ти сьогодні? Тримаєшся? Будь сильна, я ж поруч! І я тримаюся.

Так і живемо ось уже шість років: я, тато і наш фантастичний рудий улюбленець Марс як нагадування неосяжної синівської любові й турботи нашого Тараса, який, відбуваючи на фронт, дарує своїй матусі цей живий теплий клубочок щастя й радості - аби не сумувала, не тужила, аби він був завжди поруч і зазирав своїми мудрими очима глибоко в душу: матусю, будь сильна, я ж поруч…

Дякую за ці неймовірні світлини, які просто в десятку передають характер Марса, люба моя Аліно Штемпель!".