Книгу-присвяту синові-Герою мати підписувала у присутності його живого подарунка…

Зробив його він перед останнім своїм від'їздом на фронт…

Перша, лірична збірка Валентини Матвіїв, видана 2019-го, мала назву «Легкокрила». Тарас був на її презентації. Тоді ж побажав матусі, щоб незабаром з’явилася наступна книга під умовною назвою «Легкокрила-2». Син не дочекався її - у липні 2020-го загинув від вибуху міни на Луганщині, рятуючи із охопленого вогнем бліндажа двох поранених побратимів…
Книга побачила світ лише два місяці тому, вона носить на собі печать мужньо пережитої втрати. І тому зветься трохи інакше, але дуже символічно — «Міцнокрила». У своєму горі мати воїна, як і батько, не зламалися. Валентина Матвіїв не опустила рук-крил, світла пам’ять про сина, Героя України, дає їй нові сили для життя, для продовження справи «Сармата». Як і дає їх оцей вогнистий калачик на столі - милий презент Тараса…

Про історію появи кота Марса «Високий Замок» уже писав. Це «сонечко» лейтенант Матвіїв передав своїй найріднішій перед тим, як сісти у військовий ешелон. Хотів, щоб вона менше переживала за його відсутності, щоб у спорожнілій кімнаті «був рух, рейвах». І Марс виправдав покладені на нього надії - став отим живчиком, який не дає господині засумувати…

П’ять років минуло, як Тарас Матвіїв перейшов у небесний легіон героїв. Разом з батьками за «Сарматом» банує подарований котик. У кімнаті відважного офіцера зберігаються його бойові нагороди, військовий берет, вервичка, образки, інші особисті речі. Крім рідних, до цього куточка постійно підходить Марс. Валентина Павлівна розповідала нам, що котик вистрибує на столик, довго і пильно вдивляється у портрет Тараса.

Лапкою водить по фотографії, немовби гладить її. Іноді складається враження, що він цілує Тараса. На атласній подушечці із Зіркою Героя котик засинає…

У ці дні Марс спостерігає, як Валентина Павлівна підписує своїм підписникам у соцмережах книгу поезій, присвячену Тарасу. Тим самим немовби і сам долучається до його пошанівку…