BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Дикого котика не погладить ніхто…

Наші домашні мурчики мають лісових родичів — диких котів. Тваринка ця рідкісна, її занесено у Червону книгу, але на території природного парку «Медобори» (Тернопільщина) її можна зустріти. Фіксують перебування лісових котів з допомогою «фотопасток». На переконання науковців, користь цієї особини у тому, що допомагає контролювати популяцію гризунів, встановлює їхній баланс

Лісовий кіт більший від свійського, до рук не йде, вкрай обережний. Підгодовувати його не потрібно — корм для себе шукає протягом усього року самостійно. Знайти поживу допомагає йому напрочуд сильний нюх. Лісовий кіт може розвивати швидкість до 50 км/год, стрибає у шість разів вище за свою висоту — і це робить його полювання успішним.

Спілкується лісовий кіт зі своїми рідними, доносить їм потрібну інформацію, почуття, емоції з допомогою звуків: може муркотіти, нявкати, гарчати, шипіти.

Скритний, ховається у гущавинах, веде здебільшого нічний спосіб життя. У сутичці зі своєю жертвою рішучий.

Не треба пробувати впіймати лісового кота, який може забрести на домашнє подвір‘я: бажання познайомитися ближче ця тварина сприймає вкрай агресивно. Може покусати, подряпати. Це небезпечно ще й тому, що дикий кіт, який полює на мишей, часто є носієм сказу…