Ухвалений законопроєкт щодо вимоги до кандидатів на директора НАБУ — «мінне поле» потенційного оскарження. Зеленський має накласти на нього вето, — Лємєнов

Про це голова правління громадської організації StateWatch Олександр Лємєнов написав у статті для «Дзеркала тижня».

У ній йдеться про встановлення нового обмеження для призначення директора НАБУ у зв’язку із введенням воєнного стану. А саме — за результатами скандального конкурсного відбору, на посаду не може бути призначена особа, яка після введення Указом президента України від 24 лютого 2022 року воєнного стану перебувала за межами України сукупно понад 21 день станом на останній день прийому документів. Цей законопроєкт підписали «слуги» Давид Арахамія, Олександр Корнієнко, Анастасія Радіна, а також членкиня фракції «Голос» Олександра Устінова.

«За моєю інформацією, цей хід схвалений особисто президентом. І якщо в законопроєкті Клочка йшлося про норми під „свого“ кандидата, то в цьому — норма конкретно проти неугодного „чужого“. Яка до того ж може бути оскаржена в будь-якому суді і так само підірвати легітимність конкурсу. Тому спробую пояснити, чому війна за НАБУ ще не закінчена, а лише починається. Та який вихід тут є оптимальним», — пише автор.

«На старті приміримо слова одного з керівників „Слуг народу“ про „всяких рябошапок“ до законопроєкту № 8003 і реальності. Нагадаю: Руслан Рябошапка, скориставшись законними підставами для виїзду за кордон (троє малолітніх дітей), недавно виїхав до однієї з країн ЄС. Цікавий збіг… Більше того, за моєю інформацією, тиск на Рябошапку не припиняється. Правоохоронці приходили до родичів колишнього генпрокурора, співробітники ДБР „навідувалися“ до них із „військкоматчиками“, тиснули. Згодом передавали погрози. За друзями Рябошапки їздила „наружка“ з ДБР, а також совали повістки безпосередньо йому. А вінцем цієї історії стало те, що Рябошапці готують повідомлення про підозру. Чому? Бо, за наявною інформацією, він збирався брати участь у конкурсі на посаду директора НАБУ», — йдеться у матеріалі.

Він також зазначає, що юридичний бік законодавчих пропозицій, що представлені в законопроєкті № 8003, викликає низку сумнівів.

Умова про «21 день» — дискримінаційна і не має характеру об'єктивно обґрунтованої мети. Отже, таке обмеження для кандидатів на посаду директора НАБУ може бути кваліфіковане судом як пряма дискримінація, а відтак стати підставою для зриву конкурсу на посаду директора НАБУ в судовому порядку. Лємєнов нагадує, що принцип недискримінації закріплено у статті 24 Конституції України.

«Факт перебування за кордоном, навіть під час воєнного стану, для більшості категорій громадян України не є правопорушенням, якщо виїзд із території України був здійснений на законній підставі…Крім того, в самому Законі „Про НАБУ“ зазначено, що досвід роботи в державних органах, установах, організаціях, у тому числі за кордоном або в міжнародних організаціях, є однією з умов призначення на посаду директора НАБУ (абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону)», — йдеться у статті.

Лємєнов також наголошує, що з 24 лютого 2022 і по сьогодні діє законодавство, яке дозволяє під час воєнного стану всім категоріям жінок (на відміну від чоловіків) безперешкодно і без будь-якого обґрунтування виїжджати з території України. Отже, норма зазначеного законопроєкту є явно дискримінаційною стосовно жінок-кандидатів, які після 24 лютого 2022 року були за кордоном понад 21 дня.

Винятки, які передбачає законопроєкт для застосування норми про «21 день», стосуються лише випадків, коли: і) кандидат був на лікуванні внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби; іі) кандидат був у відрядженні у зв’язку з виконанням завдань в інтересах національної безпеки та оборони, здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.

«Отже, законопроєкт № 8003 і в цій частині пропонує вкрай нелогічну та дискримінаційну ситуацію, коли, наприклад, випадки перебування кандидата за кордоном на стаціонарному лікуванні не у зв’язку з хворобою внаслідок виконання „обов'язків військової служби“ будуть потім підставою для недопущення такого кандидата до участі в конкурсі. Так само перебування кандидата за кордоном у зв’язку зі, скажімо, волонтерською чи професійною діяльністю теж буде підставою для його недопущення до конкурсу», — сказано далі.

Крім порушення заборони дискримінації, встановлена в законопроєкті № 8003 норма «про 21 день» є явним порушенням також принципу правової визначеності. Йдеться про те, що при застосуванні положення вищезгаданого законопроєкту про «сукупно понад 21 дня» можуть бути неоднозначності у тлумаченні щодо початку відліку цього строку. Адже, згідно зі статтею 58 Конституції, закон може регулювати лише відносини, які виникли після його ухвалення, крім випадку скасування або пом’якшення відповідальності. Тобто, згідно з цим підходом, 21 день слід рахувати ПІСЛЯ набуття чинності законопроєктом. Проте, звісно, впродовж дії воєнного стану в державі. Втім, з іншого боку, якщо буквально тлумачити норму й орієнтуватися на коментарі авторів законопроєкту, то 21 день встановлено для будь-якого відрізка часу з 24 лютого 2022 року. Тобто в тому числі ДО набуття чинності законопроєктом.

Отже, невідповідність законопроєкту № 8003 вимогам правової визначеності може бути ще однією підставою для зриву конкурсу на посаду директора НАБУ через подання позову до суду або звернення до Конституційного суду України. Дуже погану ініціативу (законопроєкт Клочка) замінили на «мінне поле» потенційного судового оскарження норми, що міститься в законопроєкті за підписом колись лідерів громадського сектора.

«Було б логічно, аби президент Зеленський наклав вето на законопроєкт № 8003 («про 21 день»), а пропозиції Клочка взагалі мають бути відкликані.