Було Славське. А треба Славсько!
Ще два роки тому депутати Славської селищної ради прийняли рішення про повернення селищу його автентичної, історичної назви. Не Славське має називатись курорт, а Славсько
Не всі це відразу «вловили». Але тільки не депутати гірського курорту. Проявивши твердість і послідовність, обранці територіальної громади не зупинились на першому зробленому кроці, а продовжили просувати власну ініціативу. Нехай на це аж два роки знадобилось, але таки достукались. Минулого тижня комісія з питань розвитку місцевого самоврядування Львівської обласної ради, як інформує пресслужба облради, підтримала ініціативу Славської селищної ради щодо перейменування смт Славське на смт Славсько. Директор Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України Ігор Соляр цю подію коментує як «справедливу та логічну відмову від штучно нав’язаної форми Славське, що утвердилося за часів комуністичного режиму на автентичну та поширену в Галичину модель назв на — ськ». Так має бути. Але… Щоб курорт офіційно повернув собі історичну назву — слід пройти ще два «пороги». Перший з них — це рішення Львівської обласної ради. Після цього остаточний вердикт винесе Верховна Рада України.
У Славську все дихає історією. Як зазначено у вікіпедії, назва курорту пов’язана з київським князем Святославом Володимировичем, який був вбитий у 1015 році братом Святополком. Похований Святослав на узвишші неподалік Славська, над річкою Опір. У випадку із назвою річки також не обійшлося без історії. Свою назву вона отримала після героїчного опору дружинників Захара Беркута татаро-монгольській орді Батия в 1241 році. Сам Захар Беркут похований на вершині гори у селі Тухля, яке сусідує зі Славськом.
Про все це вам скажуть і у Славській селищній раді, як було повідомлено й нам, коли звернулись туди за коментарем щодо зміни назви гірського курорту. На гірському курорті, який одночасно може прийняти до п’яти тис. любителів літнього та зимового туризму, все оригінально та автентично — і повітря, і ліс, і згадуваний вже кришталево чистий Опір, і небувалої краси гори. І, звісно, самі жителі ОТГ, до складу якої аж 15 гірських сіл входить, також автентичні. Усі вони — горяни. Із своїми характерами, традиціями та звичаями. Чужого ці люди не хочуть та не приймають. Свого не цураються. Чому Славсько? Бо так споконвіку було.
