Приємно мати таку маму, свекруху чи бабцю!
Днями Олександра Дмитрюк, жителька Меденич, одного із п‘яти розташованих на території Дрогобицького району адміністративних центрів ОТГ, відсвяткувала свій столітній ювілей
Народилась ювілярка 25 червня 1922 року у селі Межиріч Лебединського району Сумської області. Змалку знає, що таке важка праця. Пережила Голодомор. Шукаючи порятунку від голоду та інших нестатків, сім’я Дмитрюків міняла місця проживання. І в Одесі осідали, і до Криму закидала доля. До Меденич майбутня ювілярка приїхала у 1947 році. Свій учительський шлях почала того ж року у селі Кавське, потім перебралась до Летні, сусіднього з Меденичами села. Завершила педагогічну працю учителькою молодших класів у Меденицькій школі.
Всі, із ким спілкувались і допитувались про Олександру Василівну, відзначають її дивовижну внутрішню силу. Вона, як стверджують близькі до неї люди, ніколи ні на що не нарікає, не свариться. І водночас своїм тихеньким, не підвищеним педагогічним голоском може так сказати — що не прислухатись до прохання неможливо. Любить дисципліну та лад. До цього і своїх дітей привчила — сина, у сім’ї якого сьогодні живе, та доньку. Має п’ять онуків та двох правнуків.
Із нагоди свята до Олександри Василівни із квітами та подарунками на чолі із головою Меденицької ОТГ Михайлом Живчиним навідалась делегація місцевих посадовців. Гості, сердечно привітавши пані Олександру, згадали про добрий, глибокий слід, який колишня вчителька залишила у свідомості багатьох жителів селища. І висловили своє захоплення її життєвим прикладом: не кожному з нас до ста дожити дано. На таке у Бога треба заслужити! А серед тих, кому таки вдається перетнути цей магічний віковий рубіж, не кожному цю вікопомну дату дано зустріти так, як Олександрі Василівні. Своїх гостей, піднявшись із крісла, прийняла, лагідно посміхаючись. Не сидячи й не лежачи, як це здебільшого трапляється, коли до столітніх ювілярів навідуються.
Дотепер живе повнокровним життям. Сама себе обслуговує. Трішки рідше, ніж ще 2−3 роки тому, але до магазину без супроводу ближніх заходить. При пересуванні користується паличкою, бо, як сама зізнається, почала гірше бачити. Вже й слух не той, тому, заходячи до продавців, жартома просить, аби у спілкуванні з нею «звуку» додавали.
На фото: свій тост голова Меденицької ОТГ Михайло Живчин вже виголосив. Тепер — черга за ювіляркою.
