Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«Відкрили унікальні фрески Яна Розена, які були у... туалетах”

А тепер у львівському Будинку органної та камерної музики планують відреставрувати два органи

У приміщенні Львівського залу органної та камерної музики, під шаром набілів, були сховані фрески Яна Розена, які цей видатний майстер сакрального живопису створив 1931 року. 1968-го у приміщенні, де розташовані ці твори, радянська влада облаштувала… туалет. Лише тепер, після реставрації, ця унікальна спадщина, фрески Розена, відкрита для загального огляду.

Відкриття розписів Яна Розена в холі Органного залу; обладнання нових вбиралень (інклюзивних і ґендерно толерантних); реставрація органу, роботи з благоустрою та інтер’єру, технічні нововведення та IT-розробки в активному користуванні — далеко не повний перелік зробленого тут за два останні роки. Бо ще було близько 360 подій з популяризації музичного Львова й української музики, які зірвали аплодисменти 35 тисяч пар рук. А ще тут започаткували довгостроковий проєкт із промоції української культури, Ukrainian Live. Запросили зірок світового рівня — американську співачку японського походження Мідорі, першу віолончель Берлінської філармонії Бруно Делепелера, відомих органістів та органісток тощо. Про це все журналісту «ВЗ» розповіли молоді й креативні люди — директор Львівського будинку органної та камерної музики Іван Остапович і його заступник Тарас Демко.

Остапович за освітою музикант, композитор і диригент, Демко — філолог і літературознавець. Здобули перемогу у конкурсі на посади керівників установи. Упродовж двох останніх років зробили два ремонти — у коридорах і туалетах.

«Ходили легенди про те, що тут були колись розписи, — каже Тарас Демко. — Цей факт завжди замовчували, бо незручно було для Львова мати такий сором, як туалет у місці, декорованому одним із найвизначніших художників ХХ століття. Ми почули ці легенди і вирішили копнути глибше. Замовили послуги професійних реставраторів і художників найвищої кваліфікації. Вони працювали кілька днів, розчистили стіну й виявили, що там насправді шари фарби — і віднайшли під ними ці шедеври».

Зараз розписи повністю відкриті, а туалети демонтовані. Тепер це друге фоє органного залу й продовження галереї. Тут експонуватимуться розписи й відбуватимуться концерти. Натомість вбиральні обладнали у сусідній кімнаті, яка тривалий час слугувала кабінетом директора.

… Разом із Осиповичем і Демком переходимо до святая святих — концертної зали, де розташований найбільший і найкращий у Західній Україні орган. Тут працюють органістки Надія Величко і Олена Мацелюх, сюди запрошують органістів із Києва, Дніпра, Хмельницького, Рівного, а також Литви, Латвії, Естонії, Німеччини, Австрії, Швейцарії тощо. На ремонт самого органу в міському бюджеті мають передбачити 6 млн грн. Востаннє його реконструювали ще 1968 року. Хоча за ним постійно доглядають, за 50 років усе морально застаріло. Львівський орган, збудований на чеській фірмі у 1932 — 1933 роках, вважається унікальним, бо зберігся в автентичному вигляді. У Європі після війни була традиція переробляти, електрифікувати органи, а наш залишили в тому вигляді, в якому його створили чеські майстри. (Згодом від таких перероблянь у світі відмовилися, бо побачили, що це псує органи_. Львівський автентичний орган не зазнав переробок, однак час бере своє, і орган потребує реконструкції. Інструмент великий — майже 5 тисяч труб, і кожна має по кілька деталей. Тож реновація вимагає багато копіткої роботи.

У амбітних планах Органного залу — реконструювати й другий орган, який зберігся тут, але зараз не працює. Це унікальна модель, в оригіналі було задумано, щоб два органи звучали разом. 1968 року, коли реконструювали головний орган¸ то другий вирішили не відновлювати. Але зараз є можливість його відновити, щоб він знову зазвучав. Це так званий задній орган, який використовувався колись для гри для малої кількості людей. Має близько 750 труб. Один органіст може сидіти за одним пультом і, натискаючи на різні мануали, видобувати звук із двох інструментів, розташовані в різних частинах залу. З’єднати їх і відновити — можливо. Усе впирається в кошти. Але якщо 2020-й рік Львів оголосив Роком культури, то, сподіваються в органному залі, ми зможемо стати трохи ближчими до цієї амбітної задумки.

Схожі новини