«Хіба ревуть леви, як нафти повно?»

Головною їхньою зброєю є можливість перекрити Ормузьку протоку через яку проходять танкери з 20% світової нафти, а також значна частина скрапленого газу. Повне перикриття протоки може збільшити ціну нафти до 100 доларів за барель. Наразі Іран обстріляв три пароплави у протоці, щоби настрашити нафтові танкери перетинати Ормузьку протоку. Це вже призвело до подорожчання двох еталонних сортів нафти-Brent та WTI до 79 та 72 доларів, відповідно. Перекриття протоки чіпляє по нафті такі країни як Китай, Індія, Японія та Південна Корея, які викупляють 76% всієї нафти що проходить Ормузькою протокою. Власне іранської нафти проходить лише 10%, а решта 90% - це нафта Саудівської Аравії, Іраку, Еміратів, Кувейту та скраплений газ Катару.

Європа теж постраждає, оскільки Катар не зможе вивозити скраплений газ, який здебільшого відправляється на європейський ринок.
Китай не зацікавлений у перекритті Ормузької протоки, бо купує нафту в Саудівської Аравії значно більше, ніж в Ірану. І він має вирішальний
вплив на нафтовий експорт Ірану, оскільки купує левову частку її нафти. Тож є підстави вважати, що Іран не наважиться на більш радикальні дії для повного припинення судоплавства протокою.

Та й військово-морські сили США вже знищили дев’ять іранських військових кораблів, як попередження Ірану щодо подальших ворожих дій у протоці.
Сам Іран видобуває 3,3 мільйона барелів на день. Це дорівнює видобуванню Еміратів і поступається тільки таким видобувним країнам як
Саудівська Аравія та Ірак. Втім, на світову ціну нафти впливають тільки ті обсяги нафти, які відправляються на експорт, а не споживаються у середині країни. Іран, на відміну від Еміратів та Катару, споживає багато нафти та газу всередині країни, бо має 92 мільйона власного населення.

Тим не менше, Іран відправляє на експорт щодня близько 2 міліонів барелів нафти та нафтопродуктів, незважаючи на санкції США і ЄС. Інвестиційна компанія Голдман Закс підрахувала, що припинення Іраном експорту одного мільйона барелів на день збільшить ціну бареля у світі на 8 доларів. Але це у тому випадку, якщо припинення буде довгостроковим. Левову частку іранського експорту, приблизно 80%, споживає Китай, який не дотримується американських санкцій, а навпаки, користується нагодою, щоб отримати значні знижки від підсанкційних країн.

Син колишнього правителя Ірану — Шахіншаха Мохамеда Пахлаві - закликав уряд США не вводити війська до Ірану. Він пообіцяв нову Конституцію і вільне волевиявлення іранського народу. Іноземні спостерігачі, за його словами, зможуть впевнитися на виборчих дільницях, що вибори були вільними та чесними. Втім, Реза Пахлаві не контролює потоки іранської нафти, а ті, хто контролює, не конче зацікавлені в його поверненні до Ірану з еміграції. Тож син шахіншаха поки що не впливає на ухвалення рішень в Ірані.

Панас Мирний стверджував, разом з книгою Йова у Старому завіті, що воли не ревуть, як мають доволі харчів. Нафтогазовий бізнес змушений увесь час поповнювати резерви ще не використаними родовищами. Нафтовик є песимістом, бо знає, що без відкриття нового родовища він залишиться без роботи. Тому й ревуть леви, навіть як мають повно нафти і газу. При чому найбільше ревуть ті, що мають найбільші запаси.

Не захоплював би російський «Газпром» Крим, якби це не було істотно. Війна росії проти України стала можливою тільки тому, що при владі у кремлі сидить нафтогазовий бізнес росії. У США нафтогазовий бізнес є впливовою силою у політиці, але, на відміну від росії, його інтереси не є вирішальними. Тому, з точки зору інтересів України, будь-які успіхи американських нафтогазових компаній, які витісняють російські, наближають мир.

По-справжньому міцний мир між Україною та росією, а також росією та європейськими країнами, настане не тоді, коли Україна отримає гарантії безпеки від США. А тоді, коли дії кремля визначатимуть інтереси усіх галузей російської економіки, а не тільки її нафтогазового сектору.