Чому свідомий бандитизм країн-нафтовиробників знаходить так багато співчуття у засобах масової інформації?

Слова президента США не пояснюють, чому іранський уряд порушує підписані домовленості і буде і надалі їх порушувати. В Ірану не залишилося інших способів підтримувати ціну нафти, окрім того, щоб порушувати домовленності зі США. У часи, коли Іран міг постачати зброю єменським хуситам, а також терористам Хамасу з Гази та Хезболлі з Лівану, він не мав потреби займатися бандитизмом.

Коли іранським можновладцям не подобалася ціна нафти на світовому ринку, вони давали команду своїм утриманцям діяти по-бандитському. Тоді Хамас, Хезболла та хусити разом, або поодинці починали «відпрацьовувати» іранські гроші. Хусити обстрілювали кораблі що прямували вздовж берегів Ємену до Суецького каналу, а Хамас та Хезболла обстрілювали цивільні об'єкти Ізраїлю.

Ці дії негайно призводили до підвищення ціни нафти, оскільки нафтотрейдери боялися, що Іран закриє Ормузьку протоку в разі удару Ізраїлю по Хамасу або Хезболлі, а також американців по хуситах.

Іран протоку не закривав, а ціна нафти тим не менше зростала. Цій нехитрій схемі настав кінець, оскільки його клієнти більше не мають можливості безкарно займатися бандитизмом.
Тому тепер Іран змушений сам вдаватися бандитських дій, щоб підвищувати ціну нафти, завдяки якій він заробляє більше грошей.

Залякування закриттям Ормузької протоки більше не спрацьовує, тому Іран її вже реально закриває, обстрілюючи цивільні судна, що прямують протокою. У меморандумі про взаєморозуміння зі США вони обіцяли не обстрілювати судна у обмін на дозвіл вивезти заблоковану іранську нафту. Втім, як тільки
свою нафту розпродали, вони знову обстріляли судна. Американцям знову знадобиться кілька місяців блокади, щоби примусити Іран поводитися чемно.

Наразі США вимагають від іранського керівництва публічної заяви, що вони більше не будуть обстрілювати судна. Коли іранському керівництву знову буде конче потрібно продати накопичену нафту, вони зроблять таку заяву. Але як тільки продадуть накопичену нафту, знову візьмуться за старе. Так було сотні разів, коли в них була змога наказувати Хамасу, Хезболлі та хуситам розпочинати розбій.

Так буде і зараз, коли в них вже немає змоги тероризувати світ чужими руками. Змінився тільки механізм завищення ціни нафти, а не бажання Ірану її завищувати. Наразі він змушений сам тероризувати світ.

Великі світові нафтові компанії набрали води у рота і мовчать у відповідь на бандитські дії Ірану. Мабуть, засвоїли урок, який О’Генрі надав в оповіданні «Трест, що луснув».

Там партнери Джеф Пітерс та Енді Такерс викупили усі кнайпи у маленькому містечку, щоб дістати монополію на продаж алкоголю.
У всіх трьох кнайпах партнери підняли ціну на спиртні напої. Енді у передчутті великих прибутків і сам перекинув чарку, і у ньому прокинувся ораторський талант. Він зібрав всіх чоловіків маленького містечка на
майдані і виголосив блискучу промову про шкідливі наслідки вживання алкоголю.

Промова вплинула на душі слухачів і вони припинили пиячити. Трест, якій створили партнери, луснув через брак клієнтів. Оскільки світовим нафтогазовим компаніям, так само, як
і урядам нафтовидобувних країн, вигідні високі ціни на нафту, то вони й остерігаються виголошувати промови на засудження бандитських дій Ірану. Вони займають таку помірковану позицію, бо засвоїли сумний досвід
Енді Такерса.

Серед цих світових нафтогазових гігантів зустрічаються і державні компанії, як, наприклад, французька Тотал, італійська Ені, або російська роснєфть. Від прибутку цих компаній залежить надходження коштів до державних бюджетів. А навіть, якщо компанія і не пов’язана безпосередньо з урядами, як наприклад, британська «Брітіш петролеум», то від неї залежать виплати пенсій багатьом тисячам британців. І тому мовчать уряди.

Ми бачимо у багатьох європейських засобах масової інформації бажання виправдати бандитські дії Ірану. Щоправда, ці ЗМІ інколи
забувають вказати, що статті, які виправдовують державний бандитизм, друкуються «на правах реклами».

Наш світ не є досконалим, тому інколи важко відрізнити біле від чорного. Особливо — коли інтереси рекламодавців співпадають з чорним, а не білим.