«Ядерну парасольку» Франції розкриють над усією Європою. А Україна знаходиться в ній…"

Звернення президента Франції Емманюеля Макрона до своєї нації у минулу середу — міжнародна топновина, яка затьмарила популістський спіч, виголошений напередодні у Конгресі американцем Трампом. Воно було розсудливим, чесним, прагматичним. Його чекали — і воно виправдало сподівання. Насамперед — наші. Стосувалося не тільки загрозливої ситуації в Європі, яка виникла через агресію росії проти України, а й небезпеки для всього цивілізованого світу, яку несе віроломство кремлівського режиму. У цьому зверненні до співвітчизників Макрон постав не лише яскравим національним провідником Франції, а й міжконтинентальним лідером. Людиною, яка мобілізувала, згуртувала «розманіжених» європейців, відважно кинула виклик путіну, давши зрозуміти, що йому доведеться рахуватися з тими, хто невідступно сповідує демократичні цінності.

Враженнями від виступу Макрона кореспондент «Високого Замку» попросив поділитися народного депутата України трьох скликань Андрія Шкіля, який більше десяти років живе у Парижі, а відтак знає всі тонкощі французького політичного життя.

— Найперше треба говорити про позитивну реакцію французької еліти, яка уся, крім вкрай лівого політичного спектра, давно готова до об'єднаної Європи, до іншої безпекової ролі у ній. Питання про цю роль загострилося після нового курсу американської політики…

Звичайно, тригером цього звернення була Україна. Через французьку націю Макрон звертався в тому числі до нації української. Він говорив про її героїзм, про необхідність підтримки, про агресію росії і небезпеку, яку та створює. Президент Франції казав, що відповідь на це має дати об'єднана Європа, бо Україна — її частина. Макрон казав про те, що грядуть тяжкі часи, бо через озвучені загрози треба буде будувати сильнішу армію — відтак більшими будуть витрати. Казав, що Сполучені Штати вводитимуть санкції проти Європейського Союзу — і це також вдарить по кишенях його громадян, можливо, призведе до збільшення податків.

Але передовсім це звернення було скеровано до Вашингтона. Від імені Європи говорив Макрон — як лідер найсильнішої європейської держави. Франція володіє всім спектром необхідної для її захисту зброї, має потенціал до її нарощення. Єдине, що треба — наважитися на це нарощення. Макрон оголосив про це публічно, як робить завжди, коли йдеться про якісь радикальні кроки.

Не було названо цифр, бо це вже робота виконавчої влади. Найближчими днями у Парижі відбудеться засідання очільників штабів європейських армій, імовірно, слід чекати аналогічних виступів керівників інших європейських країн з безпекової теми. Але, поза сумнівом, вже чітко вималювалися лідерка європейського континенту — Франція, і його лідер — Макрон.

— Чим додатково, крім тієї допомоги, яку отримала від Франції Україна, нам може допомогти Макрон?

— Йдеться про збільшення оборонно-промислового комплексу. Чим більше наростить його Франція, тим більше вона допоможе нам. Напевно, не слід чекати негайного зростання обсягів військових поставок. Їх розширюватимуть, нам, швидше за все, даватимуть те, чого не давали раніше. Цього не уникнути. Напевно, розширюватимуть бази обслуговування, ремонту техніки, яку Україні передали раніше…

Попри тяжке сьогодення, треба думати і про те, яким буде наше завтра. Власне, виступ Макрона був і про українське завтра, про його надійність. Сильна Європа — це єдиний зараз захист для України. Звичайно, у нас буде більше французьких «міражів», іншої сучасної техніки — що б там не казав Трамп. Але виступ Макрона був не про те, чого буде більше — а про те, що буде завтра.

— Президент Франції говорив і про «ядерну парасольку». Чи можуть нею накрити також Україну?

— У виступі Макрона йшлося про Європу. Україна — її частина. Ми не є членом ЄС, але, думаю, виступ французького президента прискорить наш вступ туди. Як і багатьох інших країн. Україна на тлі подій, що відбуваються, буде «паротягом» прискореного входження в євроспільноту не тільки себе, а й тієї ж Сербії, Албанії. Можливо, будуть інші формули, певні умови…

Думаю, «ядерну парасольку» Франції буде розкрито над усією Європою. А Україна знаходиться в ній… Не виключаю, що Україна може стати членом «ядерного клубу», у неї є потенціал для відновлення цього статусу після того, як її ядерну зброю було бездарно віддано за ніщо…

— З давніх-давен вважалося, що Франція симпатизувала росії, що між ними була «лямур». Що спонукало Париж охолодити свої стосунки з москвою?

— Я не стверджував би про особливу «любов» між цими країнами. Це — міфи, які поширювали, першою чергою, росіяни як в імперські, так і в радянські часи. Не забуваймо про Наполеона, який взяв москву. А згадайте Аустерліц, під яким російське військо зазнало однієї з найбільших своїх поразок. Живим там, образно кажучи, залишився тільки цар і його кінь — всіх решта росіян порубали…

Про особливу дружбу французів з росіянами говорити тяжко. Були необхідні стосунки, союзи, були інші обставини. Весь світ розглядав росію як країну, яку можна «перевиховати». До недавнього часу так вважала і Франція. Але часи змінилися. Війна виявила всі можливості об'єднаної Європи, їх треба нарощувати. росія не входить у коло тих країн, з якими Європа «брататиметься» — що б там далі не було. Про «любов» не йдеться…

До речі, все, що Макрон сказав зараз про росію тепер, він казав ще вісім років тому.

Раніше українці вважали, що нашими найбільшими друзями в Європі є поляки. А подивіться, яку позицію зараз у багатьох питаннях щодо України займає президент Польщі, а яку — президент Франції… Добрі, братні стосунки Парижа і Києва тягнуться ще з часів нашої Незалежності. Можливо, хтось не знає, але найбільша кількість іноземних підприємств в Україні - французькі.

У своєму зверненні до французької нації Макрон сказав, що агресія росії проти України триває з 2014 року. Він це стверджував від самого початку своєї політичної кар'єри, з кожної міжнародної трибуни, коли його про це запитували. Дякувати Богу, так успішно для України склалися політичні зірки, що Макрон став президентом Франції, а за ним прийшла його ідеологія. Французькі еліти не досягли рівня брехливості американських політичних еліт. Тому вони виконують свої демократичні обіцянки…

— Звернення Макрона — це й камінчик у город американців, прямий докір їхній гнилій позиції. Як тепер поводитиметься Вашингтон? Перегляне свою політику і пристане до позиції об'єднаної Європи чи заглядатиметься на москву?

— Немає ні тих, ні інших планів у Вашингтона. Стосунки будуть такими ж холодними, як були вони і за першого правління Трампа. Навіть якби у Білий дім прийшла Мішель Обама, дружина експрезидента, стосунки США з Європою не будуть такими ж, як при Бараку Обамі.

З росією США не мають наміру ні зближуватися, ні віддалятися. Штати зараз рятують москву від економічної руїни, яка гряде. Що б там не говорили і не писали, інтерес Вашингтона полягає у тому, щоби домовитися з москвою коштом України. Трамп вважає, що руйнація росії - не в інтересах США. Запорукою цієї «неруйнації» є віддача України росії. Про це завуальовано каже Макрон у зверненні до нації.

— Макрон також каже, що Європі треба вчитися жити автономно…

— Питання не у тому, щоб «вчитися». Всі уже навчені. Питання у тому, щоб еліти переконали суспільство, що так жити треба. Йдеться не про нерішучість еліт. А про бажання суспільства жити все життя так само добре, як воно жило до того. А це життя вже закінчилося. Політ триває, але приземлення буде дуже травматичним…