Із Австралії до Британії - без жодного перельоту

Родина з англійського графства Самерсет відмовилася від повітряних перельотів іще 2002-го — «через їхній вплив на клімат», розповіла ВВС. 16 серпня минулого року Шеннон Коґґінз, Тео Саймон і їхня 19-річна донька Роза вирушили з дому до австралійського Сіднея — на весілля сестри пані Коґґінз (28 грудня). 16 тисяч кілометрів сім'я прагнула подолати, не користуючись літаками, але одного разу все ж була змушена летіти… Невдовзі мандрівники вирушать з Австралії до Британії. Обіцяють, що під час цієї подорожі жодного перельоту вже не буде.

Із Англії до Австралії ро­дина добиралася кількома видами транспорту (звісно, крім авіаційного), зупиняю­чись на відпочинок у Казах­стані, Китаї, Лаосі, Таїланді й Індонезії.

Пані Коґґінз каже, хоча поїздка була «неймовір­ною», мандрівники відчули полегшення, «коли нарешті припинили їхати, їхати і їха­ти»… А 19-річна Роза заува­жила, що тривала й далека подорож без авіаперельо­тів дозволила їй і батькам «звернути увагу на деталі».

Як розповіла Шеннон, для неї найяскравішим момен­том подорожі («волосся диб­ки») став підйом на вулкан у Індонезії. «Ви піднімаєте­ся туди, і світ просто зупиня­ється»… А от Тео найбільше запам’ятався в Індонезії епі­зод на борту порома. «Ми по­бачили, що Місяць, який схо­див, був не з того боку, що зазвичай. Я зрозумів, що ми вже перетнули екватор і пе­ребуваємо у Південній пів­кулі нашої планети»… Розі ж найбільше сподобалося пе­ребування у Китаї. «Їжа мені засмакувала, і люди там були добрими», — згадує дівчина.

Утім, мандрівка не обі­йшлася без моментів, які важко назвати приємними. «Одну з найгірших подій ми пережили, коли прибули до грузинського Тбілісі, — згадує Шеннон. — Через дві хвилини почався дощ, який не припи­нявся протягом трьох годин. Нас ніхто не підбирав, бо ми були схожі на потонулих щу­рів. Було темно. Рівень води піднімався — раптова повінь. Над головою блискало. Це було щось абсолютно біблій­не».

Тео ж розповів про неспо­дівані проблеми на залізниці у росії. Його відвели в окре­мий вагон і задавали бага­то запитань… «Ми поняття не мали, чим це все обер­неться», — каже пан Саймон.

Як прогнозує Шеннон, зворотна подорож родини, з Австралії до Англії, триватиме від двох з половиною до трьох місяців. Каже, тепер вони «хо­чуть зробити дещо інакше», зокрема подолати відстань між австралійським Дарвіном і Ділі у Східному Тиморі «чов­ном або вітрильною яхтою». Саме на цьому відрізку шляху до Австралії родині довелося летіти, і, за словами пані Коґ­ґінз, їх це «справді роздрату-вало»…