У термах Хайдусобосло тече «кипляче золото»

Місцеві гордо називають це містечко містом. Там немає архітектурних «родзинок», театрів і мюзик-холів. Уздовж вузької центральної вулиці вишикувалися звичайні п’ятиповерхівки — спадок соціалістичного минулого. Бетонні коробки, що дали прихисток приватним магазинчикам. Кілька труб заводу мінеральної води. Ось, мабуть, і всі атрибути міста Хайдусобосло. Однак саме тут є перлина, яка притягує мільйони паломників за здоров’ям. Тут є унікальне термальне джерело, що дарує душевне та фізичне зцілення. Однією з таких паломників стала і журналістка «Високого Замку».

Ми взяли курс на За­карпаття пізно ввече­рі. Побачили, що черга на кордоні з Угорщиною кіло­метрова, тому поїхали через пропускний пункт «Лужанка- Берегшурань». На щастя, ту­ристичних автобусів у той час не було, тож перетнули кордон швидко.

Угорщина нас зустріла про­ливним дощем і колючим ві­тром. «І як то наважитися зайти у терми просто неба, якщо ві­тер голову зриває?» — подума­ла я. Але пригадала, як у січні після купання у гарячих чанах відразу стрибала у крижану гірську річку. І все було добре.

Поки поселилися в апар­таменти, дощ стих. Покидали речі і пішли шукати терми. Най­більший термальний комплекс — у центрі міста. Вхід навпро­ти старого годинника з дзво­нами. Спочатку подумали, що починається відправа у церкві, бо величезні дзвони і малень­кі дзвіночки надзвонювали не­голосну мелодію. Але так вони робили кожні пів години. Прав­да, час відраховують не зовсім точно, зате романтично.

Працює термальний комп­лекс з 7-ї години ранку до 19.00. Вхідний квиток у тер­ми коштує 2200 форинтів (180 гривень) на цілий день. Якщо показати пенсійне посвідчен­ня, на 400 форинтів менше — 1800 (майже 140 гривень). І неважливо, що пенсіонер не Угорщини. Знижки діють для всіх. Для тих, хто може відвіда­ти терми лише у другій полови­ні дня, також діє знижка. З 16-ї години квиток коштує 1700 фо­ринтів, а пільговий на 200 фо­ринтів менше. Що мене врази­ло — окремо за шафку платити не потрібно.

Термальні джерела в Хайдусобосло виявили 1924 року під час пошуку джерел нафти і газу. На глибині 1024 метри зі свердловини піш­ла гаряча вода з характерним кольором і запахом. Бурінням керував геолог Ференц Павай- Вайна, якого вважають батьком термальних вод Хайдусобосло. Цілющу воду назвали «киплячим золотом», а маленьке містечко на сході Угорщини перетвори­лося на відомий бальнеологіч­ний курорт.

Цілюща вода терм ефектив­на у лікуванні опорно-рухово­го апарату і суглобів, болю у м’язах, запальних захворювань хребта, невралгії, поліомієліту, гінекологічних хвороб і неплід­дя, шкірних хвороб, реабіліта­ції після інсульту та спортивних травм. Термальна вода Хайду­собосло наділена оптимальною місткістю йоду, брому і солі, до її складу входять титан, срібло, барій, олово.

Вода у Хайдусобосло відріз­няється від води у термах, ска­жімо, закарпатського Берего­во. Складається враження, що сидиш у ванні, а туди налили не лише води, а й нафти. Справді, вода має маслянисту і не дуже прозору консистенцію. Плюс запах «нафтовий», але не різ­кий, а навіть досить приємний.

Взимку більша частина ба­сейнів не працює, бо там хо­лодна вода. Але любителям «намотування кілометрів» є де поплавати. В одному відкри­тому басейні з температурою води 30 градусів глибина сягає майже двох метрів.

Щодня, приблизно о 4-й ран­ку, басейни наповнюють свіжою водою. До сьомої, поки при­йдуть перші відвідувачі, вода встигає охолонути до 36−38 гра­дусів. Бо натуральні термаль­ні джерела дуже гарячі — понад 70 градусів, за що їх і називають «киплячим золотом».

У внутрішній частині купаль­ні є три басейни з термальною водою різної температури — від 32 до 42 градусів. А на вулиці з обох боків термальні басейни з різними гідромасажами, кас­кадами, водяними вулканами… Температура води у кожному басейні різна — від 32 до 38 гра­дусів, про що свідчить табличка на кожному з них.

Правда, рекомендують пере­бувати у термах не більш ніж 20- 30 хвилин, потім бажано відпо­чити «на березі». Але народ, як вже заплатив гроші, то хоче «ви­тиснути» з цього оздоровлення все що можна.

За моїми спостереження­ми, мало хто дотримується цьо­го припису. Та й ми не виняток: сиділи у тій воді мало не пів дня. На вулиці — плюс 10, вода — те­пла, як вдома у ванні, з води йде пара, що наче захищає від вітру.

«Бурилки» і каскади вмика­ють через кожні 30 хвилин за чергою. Народ бігає з одного басейну в інший, щоб вода тро­хи «розбила» солі у хребті. А де­які пані підставляли сідниці. Ка­зали, що то «помічне» проти целюліту. Ми також активно ко­ристувалися всіма «бурилками» і гейзерами, бо це справді при­ємне відчуття.

Взимку народу менше, як влітку. Тому можна вибрати каскад чи фонтан на свій смак — місця для релаксу достатньо. А у вечірній час дуже цікаво си­діти у теплій водичці, яка легко парує, а крізь пару світять про­жектори. Навіть дуже роман­тично…

Однак захоплюватися такою романтикою і зло­вживати лікувально-оздо­ровчими процедурами не мож­на. Пригадую, одного дня ми з сьомої ранку сиділи у воді пів­тори години поспіль. І сиділи би ще. Але серце так почало кала­тати, що, здавалося, вилетить через горло. В голові паморочи­лося до втрати свідомості. Тому, як би звабливо не виглядала добровільна екзекуція гарячи­ми ваннами, треба пам’ятати: термальна вода — тяжке випро­бування. Особам з високим тис­ком, зі слабкими судинами, а тим більше з хворим серцем, ставитися до терм треба дуже обережно.

Оскільки ми зупинилися в апартаментах з кухнею і по­вним комплектом посуду, не мали проблем — де і що поїс­ти. У магазинах ціни на продук­ти не зашкалюють. А півтора­літрова баклажка мінеральної води, яку розливають у Хайду­собосло, коштує 89 форинтів (6.30 грн).

Ну і, звісно, яка вечеря без доброго вина. Нас переконали, що в Угорщині не існує підробок вина чи будь-якої горілчано-ви­нної продукції — як найдешев­шої, так і дорогого класу. При­дбали на пробу пляшку «Бичої крові» (Egri Bikaver) за 2000 фо­ринтів (160 грн) і насолоджува­лися не лише його чорно-чер­воним кольором з рубіновим відтінком, а й неповторним аро­матом і смаком.

Нам хотілося скуштувати ще й місцевої кухні. Тому вибралися ввечері до ресторану. Ціни — як і всюди у ресторанах, але не такі захмарні, як, скажімо, в інших європейських країнах. «Боб- гуляш» у казанку коштує 1690 форинтів (136 гривень). За ве­личезну порцію на дві особи (так було прописано у меню), у яку входили курячі крильця, стей­ки, сало, телятина, овочі-гриль, соус, картопля-фрі і рис, ми за­платили 6900 форинтів (близь­ко 600 грн). І цю порцію, розра­ховану на двох, ми ледве втрьох подужали.

Фото авторки

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-тур» за органі­зацію цікавої подорожі.