Брюґґе називають північною Венецією

Нині на географічній карті Європи немає такої країни, як Фландрія. Її історія драматична. Упродовж віків фламандці відчайдушно боролися за незалежність. Країна була під протекторатом Франції, Іспанії, Англії і навіть під австрійськими Габсбургами. На її території майже 200 років тому засновано державу Бельгію. Проте частина жителів Бельгії розмовляє фламандською мовою. Відомі в Європі фламандські міста торгівлі і ремесел — Брюґґе, Ґент і Антверпен, що згадуються у літописах ще в VІІ столітті.

Моє знайомство з Фландрією розпочалося з подорожі до Брюґґе.

Це було перше місто, яке я відвідала у Бельгії. До­рогою до нього з цікавіс­тю розглядаю пейзажі за вікном автобуса. Довкола рівнина, де- не-де однотипні одноповерхові цегляні будиночки під високим дахом із черепиці з низьковбу­дованими вікнами. І пасовись­ка різномастих корів. Жодних помпезних віл, ніяких садків. Все скромно і надзвичайно до­глянуто.

Екскурсія у Брюґґе розпоча­лася з огляду будівель Бегіна­жу — общини жінок-бегінок, які присвятили себе Богові, але не прийняли чернецтва.

Брюґґе — невелике міс­то. У центрі короткою вули­цею об’єднані дві площі: Місь­ка з ратушею і базилікою Святої Крові Христової, Палацом пра­восуддя і Ринкова з торговими рядами і сторожовою вежею- беффруа. Всю Фландрію мож­на оглянути, піднявшись 366 сходинками нагору 83-метро­вої вежі.

Найціннішою пам’яткою Брюґґе є базиліка Святої Кро­ві Христової, що збудована у ХІІ ст. На другому поверсі роз­ташована розкішно розписана церква з готичним вівтарем, а справа від неї — капли­ця, в якій зберігається рака з кров’яними мощами Ісуса Христа. Мощі привезені з Єру­салима ще в ХІІ ст. У трубці з гірського кришталю зберіга­ється просякнута кров’ю Спа­сителя овеча вовна. Трубка з двох боків запаяна золоти­ми нитками. У каплиці збудо­вано вівтар, на якому вистав­ляють святу реліквію. Мені пощастило: того дня релік­вія була доступна для огляду! Сходинками вівтаря піднялася до підвищення, на якому ле­жала реліквія. Навпроти сидів священник, і жодної охорони. Я не наважилася доторкнути­ся до святині. Лишень помо­лилась. Священник подарував буклетик із зображенням ре­ліквії. Серед численних свічок біля вівтаря горіла і запалена мною свічка.

Щороку на свято Вознесін­ня Господнього відбувається багатолюдна хода на честь мо­щей Святої Крові. Реліквію ви­носять у спеціально виготов­леній раці. Зроблена вона із золота і срібла, прикрашена дорогоцінним камінням і є нині шедевром ювелірного мисте­цтва. Під час ходи можна поба­чити костюмовані сцени на бі­блійну тематику.

Поруч із базилікою розташо­вана найдавніша і найгарніша у Фландрії ратуша. На другому поверсі є готична зала, або зала ради. Вхід до неї коштує п’ять євро. Зала чудова. На стінах картини з історії Брюґґе, а вго­рі — напрочуд гарні стрільчасті позолочені дерев’яні склепіння.

Решту вільного часу при­святила прогулянці містом, яке є своєрідним музеєм просто неба. Період розквіту Брюґґе припадає на ХV століття, коли місто було визнаним світо­вим морським портом. Части­на будівель того часу зберегла­ся донині. Подивитися є на що. Тим більше, була рідкісна для Брюґґе сонячна тепла погода. У центрі міста — строкаті натов­пи туристів, сувенірні крамни­ці і магазинчики з мереживом, яким здавна славилося Брюґ­ґе. Але варто відійти від центру, і опиняєшся на затишних ву­личках, де рідко трапиться пе­рехожий. Зачаровують готичні будиночки, які виглядають мов декорації до казкової вистави. Вони мають високий ступінчас­тий фасад, кожен будинок роз­мальований в інший колір, має різну форму вікон і вишукане оздоблення. Насправді вони виглядають як картини в каме­ні. Про Брюґґе справедливо ка­жуть, що це легенда у світі про­зи.

Місто пронизане каналами, якими можна доплисти до узбе­режжя Північного моря і до Ґен­та. Недарма Брюґґе називають північною Венецією. Вода у ка­налах на сонці виблискує сіро- зеленим оксамитом і підходить впритул до стін будівель. Час­то каналами снують великі мо­торні човни з туристами. Дуже хотіла також покататися, але шкода було часу, щоб стояти у черзі. У місті — десятки мостів, є серед них розвідні, щоб могли заходити морські судна. Набе­режні рясно прикрашені квіта­ми. Краса неземна! Одне сло­во, Брюґґе справило враження камерного романтичного міста.

Продовження подорожі — в Антверпен та Ґент — читай­те у наступних номерах «ВЗ».