«Різдво маєш відсвяткувати з рідними, а Пасху — з ким хочеш!»
Італійські традиції очима українки, що 18 років живе у Салерно
18 років українка Аліна Бенько святкує Різдво в Італії. Їхала заробити на навчання, коли їй було 19 років, а залишилася назавжди. Напередодні Новорічно-Різдвяних свят ми поцікавились у Аліни, як святкують народження Христа у цій середземноморській країні. І чи правда, що у переддень Нового року італійці викидають з вікон старі речі.
Аліна Бенько родом із села Буданова Теребовлянського району Тернопілля. Нині мешкає в італійському місті Салерно.
— Мама померла рано. Я мріяла бути лікарем, проте грошей на навчання не мала. Мамина подруга працювала в Італії, тож вирішила поїхати до неї на заробітки. Думала, побуду рік-другий і повернуся додому, — згадує Аліна. — Однак доля розпорядилася по-іншому: в Італії вивчилася на медсестру, вийшла заміж, народила доньку. До того ж в Україні мене ніхто не чекає, а в Італії — подобається, мене тут гарно прийняли. Особливо люблю тут святкувати Різдво.
Аліна розповідає, що у південній частині Італії Різдвяні свята починаються зі Святої вечері — 24 грудня, місцеві називають цей день Віджілія, і тривають свята до 8 січня — Бефани. Для жителів цієї частини країни Різдво має глибоке релігійне значення: це час, коли єднається уся родина. На Святвечір вся сім’я збирається у домі найстарших родичів — дідусів, бабусь. Як би далеко не жили один від одного, на свята обов’язково повертаються додому. В італійців є приказка: «Різдво маєш відсвяткувати з рідними, а Пасху — з ким хочеш!». Щоправда, на півночі країни традиції шанують значно менше. Тут навіть родина не збирається на Святу вечерю.
— Готуватися до Різдва італійці починають з перших чисел грудня: всюди святкова ілюмінація, прикрашають вітрини магазинів, у повітрі пахне смаженими каштанами — їх продають тут скрізь, — каже Аліна Бенько. — На вулиці виходять місцеві музиканти, які грають на старовинному інструменті — дзампоньї. Також дзампоньєри ходять по магазинах, ринках, вітаючи людей традиційними різдвяними піснями.
На Святвечір італійці готують багато страв. Здебільшого з морепродуктів та риби. Серед наїдків має бути паста з соусом із мідій або лобстерів, солодощі панеттоне, які подібні до українських пасок, та печиво. За вечерею п’ють мало — трохи червоного або білого вина. Після трапези ніхто нікуди не поспішає: теревенять про життя, роботу, розповідають смішні бувальщини. Опісля усі грають у гру томбола (подібна до бінго. — Авт.). Нерідко родинні посиденьки затягуються до пізньої ночі. Перш ніж розійтися, гості обмінюються подарунками та побажаннями.
А от Новий рік, каже Аліна, свято молодіжне, і молодь рідко святкує його вдома. Зазвичай у цей день вечеряють у ресторані, де гостей розважають шоу-програмами. Зустрічати прийдешній рік, вважають італійці, треба у червоному одязі.
— В Італії прийнято, щоб у Новорічну ніч кожен з’їв хоча б по ложці сочевиці, поданої зі свинячою ногою без кістки. Також є традиція вмочити палець у шампанське й потерти вухо. Якщо так зробиш, наступний рік буде грошовитим, — розповідає жінка. — Донедавна існувала ще одна незвична традиція — напередодні Нового року всі викидали з дому старі речі. Вважалося, в такий спосіб родина позбувалася негараздів. З вікон летіли меблі, посуд, різна побутова техніка… Але кілька років тому муніципальна поліція заборонила цей звичай, а за порушення постанови ввели чималий штраф. Річ у тім, що побутове начиння нерідко падало просто на автомобілі. І владі доводилося не лише прибирати вулиці від усього цього, а й відшкодовувати вартість понівечених авто.