А гнома-журналіста я не знайшла…

Якщо ваша мандрівка Європою пролягає повз польське місто Вроцлав, не пошкодуйте часу і включіть його у свій туристичний маршрут. Тут справді є на що подивитися. Хтось знайде схожість площ Вроцлава зі Львовом, хтось чіплятиме свій замочок із заповітним бажанням на одному зі ста мостів, а хтось… полюватиме з фотоаппаратом на казкових гномів. Власне, більшість туристів приваблює саме атракція «Знайди гнома». Адже краснолюдки (польською гноми) — головна фішка цього міста.

Так вдало посміялися над соціалізмом!

Вроцлав — четверте за величиною місто Польщі, після Варшави, Лодзі та Кракова. Його ще називають «польською Венецією», адже стоїть воно на річці Одрі та чотирьох її притоках й просто «помережане» мостами. До Другої світової війни їх, кажуть, було понад 300! А сьогодні залишилося трошки більше ста. І на кожному можна знайти сліди туристів. Ні, не у написах на кшталт «Тут був Вася» — таких не побачила. А у замочках, залишених на перилах мостів.

Хтось приходить сам, аби загадати найпотаємніше бажання, замкнути замочок і ключик від нього викинути в Одру. А хтось у парі — шепоче на вушко «люблю» і разом із сувеніром намагається навічно замкнути в серцях палку взаємну любов. Кажуть, влада час від часу розпоряджається зрізати такі «візитівки», залишені туристами. Але за лічені тижні мости обростають тисячами нових замків та замочків.

Гноми у Вроцлаві з’явилися завдяки… політиці. У 80-х роках минулого сторіччя у Польщі активно діяв підпільний опозиційний рух «Помаранчева альтернатива». Його учасники висміювали абсурдність комунізму, виступали проти соціалістичної влади, системи в цілому. Вночі учасники руху замазували політичні лозунги та на їхньому місці виводили гасла: «Свободу гномам!», «Нема життя без гномів»… І домальовували на плакатах, парканах та стінах будинків невеличких казкових чоловічків у помаранчевих ковпаках. Пізніше такі символічні шапочки активісти стали роздавати своїм прихильникам на вулицях. А 1 червня 1987 року у Вроцлаві пройшла «демонстрація гномів», яка зібрала тисячі людей.

Польща поборола комунізм, а от краснолюдки, як символ руху опору, у Вроцлаві залишилися. Уже не на плакатах чи лозунгах, а в бронзі. Гномів через двадцять років почали виставляти на вулицях та називати охоронцями і символами міста.

Кожен гном має ім’я і професію

Вроцлавські екскурсоводи люблять розповідати туристам легенди. Одну з них — про те, як дослідники генеалогії гномів знайшли хроніку, де було зазначено: перший казковий карлик, якого побачив світ, з’явився саме на вроцлавській землі…

Інша легенда — чому саме гномики вийшли до людей. Мовляв, якось у лісі заблукали хлопчик та дівчинка. Діти ніяк не могли знайти дорогу додому й гірко плакали. Їхні сльози вразили лісових чоловічків, і ті вирішили допомогти. Гномики вивели малят додому, ще й дали їм кошик із ягодами та грибами. А діти як діти. Розповіли про пригоду батькам й повели їх до лісу, аби показати чудове містечко гномів. Воно дорослим настільки сподобалося, що вирішили й собі там будуватися. Невдовзі уся казкова галявина була заселена людьми, тож гномикам місця не залишилося. Лютував Тато Гном. З усіх своїх підопічних взяв присягу: якщо хтось з гномів хоч раз вийде, щоб допомогти людині, — закам’яніє на тисячу років. Тож за традицією, знайшовши у Вроцлаві бронзового гномика, треба його погладити, аби хоч якось скрасити те «кам'яне» тисячоліття…

Міська влада Вроцлава справді влаштувала туристам прекрасну атракцію — розкидала по центру міста маленькі скульптури гномів. Ніколи я ще не була настільки уважна до ліхтарів, будівель та дороги, адже краснолюдки могли виринути де завгодно! На залізничному вокзалі усіх зустрічає гном-мандрівник, який тягне валізи. Біля палацу урочистих подій — закохані гномики-молодята, що палко цілуються. За ґратами на вікні колишньої тюрми, закований у кайдани, сумно поглядає на перехожих гном-в'язень…

Кожен маленький чарівник має своє ім’я і свою професію. І гармонійно живе своїм життям поруч із великими мешканцями Вроцлава — людьми. Тут ніби існує паралельний світ, що захоплює й дивує.

Цілюща вода з рук лісового чарівника розгладжує зморшки

Серед казкових бронзових карликів є туристи, банківські працівники, фотографи, п’янички, акробати, кредитори, музиканти і меломани… Якщо добре пошукати, можна знайти серед них ласуна, будівельника, ліхтарника та брокера. Є «банкоматники», які проводять технічне обслуговування банкомата. Є Водоніс із коромислом, який примостився на колонці та в спеку частує людей водою зі своїх відерець (кажуть, помічна чоловікам при похміллі, а жінкам розгладжує зморшки). Є зачитаний Професор біля університету, Хропун, який зарезервував собі місце біля одного з готелів, і Соня, що, пильнуючи вхід у королівство гномів, зморився…

Біля усіх гномів із задоволенням фотографуються дорослі та діти. Не минають і гномиків-інвалідів — Сліпого, Кульгавого і Глухонімого, що разом «патрулюють» місто. Тож скульптори символічно зобразили й проблеми людей з обмеженими можливостями.

Аби туристам було легше зорієнтуватися, де який гномик є, уклали спеціальний путівник. Щоправда, показує дорогу лише до третини скульптурок. Та й тих за кілька годин мандрівки Вроцлавом вдається знайти далеко не всім. Скажімо, мені на очі трапилося близько трьох десятків краснолюдків. І з них лише одна — дама, яка тримала в руках польську конституцію. Усі інші — гномики-чоловіки. Дуже мені хотілося знайти маленького чарівника-колегу — журналіста. Та, кажуть, такого у Вроцлаві ще немає…

Шороку у вересні у Вроцлаві проходить «Фестиваль гномів», який збирає силу-силенну туристів. Тоді все місто живе лише легендами і сувенірами із зображеннями казкових карликів. Бо й справді гріх повертатися з Вроцлава без його головного символу! Тепер і в мене вдома на холодильнику красується гном-магнітик.

Усі фото авторки

Вроцлав, Польща