Шолом-Алейхем пив каву з Франком і «отримав гарбуза» від Єврейського театру

Зовні будинок особливо нічим не примітний. Відомо, що за Поль­щі тут містилася робітнича спо­живча спілка «Солідарність». А от мемо­ріальна дошка на фасаді свідчить, що у 1905−1906 роках тут жив класик єврей­ської літератури Шолом-Алейхем (це лі­тературне псевдо, а справжнє ім’я — Со­ломон Рабинович). Дошку встановили 1990 року, скульптор Петро Фліт, архі­тектор Василь Каменщик.

Шолом-Алейхем приїхав до Львова у 46-річному віці, після того як Києвом, де він мешкав, прокотилася хвиля єв­рейських погромів. Львів був проміжним пунктом у його еміграції до Америки.

Історикиня, директорка музею «Слідами галицьких євреїв» Ольга Лі­довська розповіла «ВЗ» цікаві факти, що стосуються перебування Шолом-Алей­хема у Львові. Тут письменник написав два оповідання — «Йосиф» і «Два анти­семіти». Намагався продати свої твори у Львівський єврейський театр (нині це Перший театр, що на вулиці Гнатюка). Однак там був свій автор, і твори єврей­ського класика сцени не побачили…

Однак актори цього театру стали про­тотипами головних героїв найвідомішо­го роману Шолом-Алейхема «Блукаючі зірки», написаного у 1909−1911 роках. У Львові письменник любив ходити у кафе «Монополь», що було у «Хмарочосі Шпре­хера» (колишній Дім книги на площі Міц­кевича). Там збиралася місцева богема, відбувалися політичні й культурні диску­сії. Шолом-Алейхем, зокрема, зустрічав­ся з Іваном Франком, який теж любив за­ходити у «Монополь». Франко добре знав мову ідиш і мав намір перекладати твори єврейського письменника українською.

Оскільки будинок, де мешкав Шолом-Алейхем, стояв на розі вулиць Шпиталь­ної і Котлярської, листи приходили на адреси «Шпитальна, 14» та «Котлярська, 1», хоч це була та сама квартира на дру­гому поверсі.

Рядки про Львів є у романі «Блукаю­чі зірки» та в оповіданні «Хлопчик Мотл».

«Львів, бачте, вже зовсім не те, що Бро­ди. По-перше, саме собою місто — чисто­та, ширина, краса! Не намилуєшся. Тобто, звісно, є і у Львові вулиці такі самісінькі, як і у Бродах, якими і серед літа можна про­йти лише у глибоких калошах і затиснув­ши носа. Зате посеред міста розкинувся парк, у якому дозволено гуляти всім, на­віть козам (ідеться про нинішній парк ім. І. Франка. — Ред.). Вільна країна! По су­ботах євреї шпацерують всіма вулицями, і ніхто їм на те навіть не зауважить. А які люди! Чисте золото! Мама каже, що Бро­дам до Львова — як землі до неба».

Як сусіди через двері Шолом-Алейхема посварилися

2012 року в історії цього будинку став­ся кумедний випадок, про що писав «ВЗ». Був би цей конфлікт звичайною будівель­ною суперечкою сусідів, якби не кварти­ра, що є пам’яткою історії. Сусіди посва­рилися через… двері Шолом-Алейхема. Усе почалося з того, що львів’янин купив квартиру № 4 на вулиці Котлярській, 1, на другому поверсі, саме ту, де свого часу мешкав єврейський класик. Коли чоло­вік почав ремонт, на нього поскаржилася сусідка з першого поверху, власниця ма­газину. Чоловік звернувся до нашої газе­ти, нарікаючи, що та «натравила» на ньо­го усі можливі контрольні органи.

Розпочавши ремонт, власник кварти­ри демонтував старі двері, які пам’ятали ще Шолом-Алейхема. Після цього вия­вилося, що фактично саме на цьому од­вірку трималася… несуча стіна квартири. По стіні пішли тріщини. А у магазині, що на першому поверсі, цієї стіни взагалі… не було. Тобто у проєкті була, але, оче­видно, під час реконструкції приміщення щось «накосячили»…

Власниця магазину привела архітек­тора, той заявив власнику квартири, що винен він, мовляв, не отримавши до­зволу, зняв двері у своєму помешканні. Власник обурився: «У своєму помешкан­ні я не маю права змінити дверей, яким більше ста років, маю жити зі старими?».

З огляду на історичність приміщення, на конфлікт відреагували представни­ки міського управління охорони історич­ного середовища, а також Інспекції Дер­жархбудконтролю. Врешті-решт конфлікт владнали…