«Пенсійний фонд» імені Роберта Домса

Для широкого загалу львів’ян ім’я Роберта Домса асоціюється передусім із пивом. Цей німецький комерсант, що жив у місті Лева у ХІХ столітті, мав на вулиці Клепарівській броварню й торгував пивом. 1893 року ця броварня увійшла до складу «Акційного Товариства Броварів» — нині «Львівська пивоварня». Пінний напій під маркою Домса варять і продають у місті Лева досі.

А от іншими бізнесами Домса і його благодійною діяльністю цікавляться пе­редусім ті, хто закоханий в істо­рію міста. Роберт Домс відомий як громадський діяч і філантроп, засновник і власник нафтових та озокеритових копалень у Борис­лаві, власник покладів бурого ву­гілля біля Мокротина і Глинська. Про Домса згадує Іван Франко у повісті Boa constrictor.

1885 року Домс заснував до­брочинний фонд. Ця фундація була закладена на честь 40-річно­го правління цісаря Франца Йоси­фа І. Під патронатом фонду того ж року відкрили триповерховий «Притулок для старців фундації Роберта Домса».

Для облашування притулку благодійник пожертвував «реаль­ність» (нерухоме майно) на вул. Святої Терези, 4 (нинішня вулиця Митрополита Андрея, 10) та капі­тал у квоті 107 тисяч золотих рин­ських у заставних листах (цінних паперах) «Галицького товариства кредитового земского».

Статут фонду передбачав, що до притулку приймали збанкруті­лих підприємців і купців, а також старих і хворих митців: архітекто­рів, акторів, письменників, живо­писців, скульпторів. Також до при­тулку могли приймати старих або хворих хіміків — науковців та інже­нерів. Таким чином Домс віддячив їм за допомогу в розвитку його на­фтохімічних підприємств.

Засновуючи притулок, меце­нат постановив: якщо знайдеть­ся інший доброчинець, який би вніс на рахунок 100 тисяч злотих, прізвище Домса має бути другим у назві фундації. Якби наступний хтось третій записав для цієї фун­дації таку ж суму, прізвище Робер­та Домса могло бути зовсім ви­креслене з назви, і носила би вона прізвища пізніших фундаторів.

Роберт Домс керував цим бла­годійним закладом до своєї смерті 1893-го. У різні роки тут знайшли свій притулок художники Генрик Грабінський, Северин Обст, Тео­філ Копистинський, скульптори Тадеуш Вишневецький і Петро Ві­йтович. До речі, творчість Війтови­ча відома кожному львів’янину. Він автор мідних скульптур, які при­крашають львівську Оперу, — «Сла­ва», «Геній музики», «Геній драми і комедії» та низки інших скульптур на відомих львівських кам’яницях.

Притулок Домса 1940 року лік­відувала радянська влада. Нині тут розташовані Головне управ­ління Пенсійного фонду Украї­ни у Львівській області та Депар­тамент соцзахисту населення Львівської ОДА. У 1970-х роках до цієї будівлі прибудували нову п’ятиповерхівку, що також нале­жить до цих установ.

У березні 2020 року вибухнув скандал щодо вітражів, які при­крашали п’ятиповерхівку. Про це повідомив сайт «Фотографії ста­рого Львова». Встановлюючи нові пластикові вікна, тут демонтува­ли 99 фрагментів високохудож­ніх вітражів. Як писала у своєму ФБ реставраторка Марія Шум­ська-Барвінок, там було 11 рядів по 9 вітражів у кожному блоці, тоб­то 99 фрагментів. «На око» кожен фрагмент площею близько 0,5−0,7 кв. метра, а це приблизно 50−70 кв. метрів суцільного вітражу. Це був чи не найбільший вітраж у Львові. Його автор — член НСХУ Микола Білоус, працював напри­кінці 70-х — на початку 80-х років. Чиновники ніяк не відгукнулися на вандалізм із демонтажем… «Не вкладається в голову, як можна було „списати“ отакий вітраж…» — написала пані Марія. Інформа­ція про демонтаж вітража викли­кала обурення у користувачів со­цмереж. Демонтовані фрагменти забрали зі смітника ентузіасти…