У Зеленій Гурі бахуси ховаються від людей...

Ще у дитинстві знала, що у польському місті Зелена Гура проводять щорічні фестивалі пісні. Прикипала до телевізора, щоб не пропустити жодного фестивального дня. І так хотілося потрапити хоч на день у це містечко, але тоді для мене така мрія була нездійсненною... І ось тепер ця мрія здійснилася. Відділ маркетингу та промоції управління туризму Львівської облдержадміністрації проводив промотур до одного із найменших воєводств Польщі — Любуського, центром якого і є Зелена Гура.

Щоправда, потрапила я не на пісенний фестиваль, а на День міста.

Попри те, що містечко невелике — там живе близько 130 тисяч жителів, воно дуже затишне і зелене, що і відображено у його назві. Друга частина назви — від гори заввишки 210 метрів, на якій знайшли прихисток виноградники і пальмірія (оранжерея з пальмами. — Г. Я.), а на різних рівнях працюють кафе і ресторанчики.

Оскільки до німецького кордону від Зеленої Гури якихось 100 кілометрів, німецький вплив на забудову міста тут присутній. Вузенькі вулиці у центрі нагадують бічні вулиці Дрездена.

Першу згадку про польське село Зелена Гура зафіксовано 1222 року. Завдяки виноградникам село швидко розвивалося, і князь Генрік ІV вирішив присвоїти Зеленій Гурі статус міста. На це вплинув і притік у цю живописну місцевість німецьких переселенців.

Згодом місто відійшло до Чеського королівства, пізніше — до Пруссії, і лише у 1945 році Зелену Гуру повернули Польщі.

Зелена Гура завдяки виноробським традиціям має ще одну неофіційну назву — Місто Бахуса, або Місто Вина. На кожній вулиці можна побачити фігурку Бахуса. У центрі Бахус розсівся собі на постаменті і відпочиває. На бічних вуличках бахуси ховаються від людей, наче соромляться. І їх треба шукати, як гномів у Вроцлаві... Перша згадка про місцеві виноградники датується 1314 роком, хоча біле вино тут виробляли з ХІІ століття. Найпопулярнішим сортом зеленогурського білого вина було “Монте Верде” (“Зелена Гора”), яке експортували далеко за межі Польщі.

Попри те, що у нас була екскурсія на Любуський центр виноробства, вина ми не дегустували. Зате взяли участь у кулінарному шоу, де відомий шеф-кухар вчив варити суп з м’яса косулі з додаванням грибів-лисичок. А допомагала йому у цьому маршалек Воєводства Любуського (голова обласної ради. — Г. Я.) Ельж­бета-Анна Полак. І не лише готувала, а й розносила готову страву гостям.

Уже наступного дня ми зустрілися з пані маршалек у центрі Зеленої Гури під час святкування Дня міста. Вона ходила вуличками без свити охоронців, мило усім усміхалася і спілкувалася з городянами. Від нашої групи пані Полак отримала презент — пляшку з “Наливок зі Львова”. Сказала, коли гостювала у нас минулого року, полюбила Львів назавжди. І має мрію приїхати до Львова ще, але вже не у складі делегації, а особисто, щоб насолодитися перебуванням сповна, як звичайний турист. І нас запрошувала частіше приїжджати у Зелену Гуру і привозити туристів, оскільки Любуське воєводство, за її словами, є найгарнішим регіоном Польщі.

- У нас є 500 озер, — сказала журналістові “ВЗ” Ельжбета-Анна Полак. — На високому рівні розвинуто виноробство і бджільництво, а також можна побачити незрівнянної краси дерев’яні костели і відвідати 252 замки та палаци.

- З малих містечок молодь тікає у великі міста — Вроцлав, Варшаву, Краків... Що ви, як керівник міста, робите для того, аби молодь залишалася жити і працювати у Зеленій Гурі?

- Уряд нашого воєводства прийняв спеціальну програму для молоді: призначили мільйон злотих (7 мільйонів гривень. — Г. Я.) на малі проекти, які можуть бути розроблені і втілені у життя. Тобто молода особа отримує 5 тисяч злотих (35 тисяч грн.) на те, щоб втілити свою ідею у життя. З такими грошима, скажімо, можна відкрити міні-кінотеатр, дискусійний клуб або розробити веломаршрут навколо регіону. Окрім того, ми призначаємо стипендію для молоді, фінансуємо створення нових факультетів у нашому університеті, аби студенти могли тут вчитися і потім залишитися у цьому регіоні. Ми фінансуємо і проходження практики студентів у фірмах Любуського воєводства.

- З України багато людей виїжджають на роботу до Польщі. Чи працюють у вашому воєводстві наші земляки?

- Аякже! У нашому регіоні легально працюють 10 тисяч українців. Але я чула таку інформацію, що насправді українців тут працює понад 30 тисяч. Загалом у всій Польщі працює офіційно мільйон українців, але у Зеленій Гурі їх є найбільше, тому що мають тут родину. Під час переселення багато українців були вивезені саме у наш регіон.

- Тільки працюють українці чи, може, ще й вчаться у вашому університеті?

- Так, навчаються. Але, на мою думку, студентів з України у нас є замало, тому ми будемо заохочувати їх до навчання і будемо їм платити стипендії.

Складається враження, що Зелена Гура призначена для того, щоб люди повноцінно відпочивали. Маленькі магазинчики у центрі і на околицях зачиняються о шостій вечора, а у суботу працюють лише до обіду. Неділя — вихідний! Тут спацерують старші і молодші, гуляють з візочками молоді батьки. Транспорту в самісінький центр міста в’їзд заборонений. На кожному кроці працюють бари і ресторанчики з літніми терасами, можна зайти на концерт у філармонію чи театр. Єдиний заклад, що працює без вихідних і до дев’ятої вечора, — торговий центр “Фокус”. Тут можна придбати все, чого душа забажає і що дозволяє ваш гаманець... Як і у великих містах Польщі.

Редакція газети “Високий Замок” дякує Львівській обл­держадміністрації за організацію цікавої подорожі.

Фото автора

Зелена Гура, Польща