Народжений у найдовший день року

Євгену Івановичу Федорченку 21 червня мало би виповнитися 80 років. Цього яскравого, вродливого, щирого, з неймовірним почуттям гумору актора любили не лише за життя, а йпам’ятають і шанують після його відходу у Вічність 13 січня 2022 року. А пам’ятати є кому — і це не лише його багаточисленні шанувальники, друзі, колеги. Перш за все — це його родина: дружииа Ніна, діти Олена і Олесь, зять Володимир, невістка Марія, онуки Данило і Мотря…

Вечір пам’яті на Камерній сцені рідного театру Євгена Федорченка видався дуже теплим, щирим, родинним. Про батька розповідали-згадували його син Олесь Федорченко, невістка Марія Шумейко, яка інакше, як «тато» його не називала і була вбрана в одну з небагатьох вишитих сорочок Євгена Івановича. Цю сорочку Марія відреставрувала власноруч. До слова, на один день народження Євгена Івановича Олесь і Марія зробили неймовірно оригінальний подарунок — одружилися.

Творили вечір-спогад, вечір-пам'ять, вечір-вдячність актори, які знали й любили ювіляра, грали з ним на одній сцені і зберегли про нього світлі спогади і вдячну пам’ять: Наталя Ревкевич-Боймук, Мирослава Солук, Наталя Поліщук-Московець, Людмила Нікончук, Ігор Гаврилів, Ярослав Мука, Ярослав Дерпак.

Музичну атмосферу на клавішах запросили створити юного піаніста-віртуоза Данила Петрилка. Режисер дійства — Богдан Ревкевич.

Євген Федорченко був незримо присутній того вечора, і ця присутність відчувалася не лише в записах його голосу, у відеоряді з уривків вистав… Він просто був з тими, кого любив, у місці, яке було для нього святим.

Народжений у день літнього сонцестояння 1946 року в селі Нижанковичі Старосамбірського району і закінчивши Самбірське училище культури, Євген Федорченко готувався стати керівником одного зі сільських клубів, але випадок звернув його на акторську стежку і все подальше життя було присвячено служінню Мельпомені. А ще він писав гуморески, вірші, п'єси — як результат — дві книжки «Я так думаю» і «Сміюсь і плачу (як все це бачу)», з яких актори того вечора зачитували уривки.

— Тато вмів робити все! — з гордістю говорить про батька його син — актор — Олесь Федорченко. — За що б він не взявся, все в нього виходило: шити, куховарити, штукатурити…

А дочка Євгена Івановича Олена Федорченко перед початком вечора сказала мені, що в день народження батька завжди була спека. «А ще тато дуже любив 13 число, казав, що воно для нього щасливе. І відійшов у засвіти 13 січня…», — каже донька.

В той день, 21 червня, відзначали ще й День батька. Певно, випадковостей в житті не буває. День літнього сонцестояння, День батька, день народження Євгена Федорченка співпали не просто так. Яскраве, самовіддане життя Євгена Федорченка і його творчість — цьому доказ…