Першим виробом був домовичок

Доля не була прихильною до Вікторії. У студентські роки вийшла заміж, народила сина Мирослава, але рано стала вдовою — чоловік Роман загинув у ДТП. Працювала у школі в Запоріжжі. Але через низьку зарплату звільнилася і поїхала на заробітки у Чехію. Згодом повернулася до Мукачевого, де живуть її батьки.

Валерія з дитинства гарно шила і вишивала. Любов до вишивання прищепила Валерії бабуся. Якось приїхала до Львова на тренінг, а тоді саме відбувався передріздвяний ярмарок. Хотіла там вибрати подарунок для сина (у нього день народження 12 січня). Оглядала продукцію, яку представили умілиці. Тоді її вразили іграшки з мішковини. Купила янгола і розговорилася з дівчиною, яка їх шила. Та розповідала про своє хобі так захоплено, так емоційно, що Валерії самій захотілося спробувати створити щось подібне…

Знайшла в Інтернеті інформацію про лялькарство і почала експериментувати. Першим виробом став домовичок. Працювала над ним тиждень. Капелюшок оздобила вишивкою. Вирішила, що для власної оселі на мішковині вишиє кілька картин.
Розробила власну технологію виготовлення іграшок. Кожну роботу доповнює мішечком із ароматними травами, аби виріб не тільки приносив естетичне задоволення, а й тішив приємними ароматами.

— Син виріс, іграшками вже не бавиться. Дещо з виробів дарую друзям, дещо продаю, — каже пані Валерія. — Орієнтуюся на європейських клієнтів.

Над однією роботою працюю від трьох днів до двох тижнів, залежно від складності. Якщо іграшка має бути одягнена у наряди з вишивкою, треба на виготовлення більше часу. Дехто просить вишити щось бісером, інші - нитками. Найчастіше створюю ляльок — домовиків, щось на кшталт мотанок та янголів. Декому більше до душі тваринки.

Замовляють у майстрині і вишиті картини. Вони хоч і невеликі, але гарно вписуються у кухонний інтер'єр.