«Коли роблю румбокс, іноді навіть поїсти забуваю. Можу три-чотири дні не виходити з дому»

-Коли була у відпустці з догляду за дитиною, чого я тільки не робила, — усміхається жінка. — Аплікації, панно, створювала для свого синочка яскравих зайчиків, півників. Купила шапочку чи светрик. На перший погляд, річ така скромненька, «сіренька». Я швиденько щось вишила, прикрасила — і вийшла унікальна річ. Коли син був немовлям, я йому зі свого пальта пошила конверт з песцем. Коли почав ходити, з цього конверта перешила комбінезон, а на спині зробила мордочку кошеняти. Усі запитували, де таке купила. Відповідала: де купила, там уже нема… А яку шубу сама собі пошила руками!

— А коли почали займатися тим, що я побачила на вітрині в одному з магазинів?

— З 2014 року. Те, що відбувалося в країні, — Майдан, побиття і вбивства людей, я дуже тяжко переживала. До трагедії в країні додалася ще й смерть мами. Щоб заглушити стрес і панічний страх, мені треба було щось робити. В інтернеті побачила мило ручної роботи — почала таке варити. Якби ви бачили, яке було гарне, його хотілося з'їсти. Тортики з трояндами, тістечка, з яких стікає крем. І варила я мило тільки з натуральних складників, купувала натуральні олійки. Хто побачив, просив продати. Зрозуміла, що таким милом я і члени моєї родини можемо не лише самі митися, а й можна трохи заробити. І тут я вже вправлялася в оригінальності. До прикладу, робила такий подарунковий набір — у коробці пляшечка коньяку, а на закуску канапка з чорною або червоною ікрою.

Минуло трохи часу, і пані Ольга «розлюбила» своє мильне хобі. Думала, що б таке оригінальне знову вигадати. Вирішила спробувати робити топіарі - дерево щастя. Спочатку топіарі було з кави, пахло на всю кімнату. Потім — з квітів, а згодом з паперових грошей, як, до прикладу, у настільній грі «Монополія».

А далі були скриньки декупаж (декорування дерев’яних чи паперових коробок. — Г. Я.). Але пані Олі хотілося чогось більшого, оригінальнішого, чогось такого, чого не робить ніхто. Аж якось власниця одного з магазинів попросила на День Валентина зробити якісь сердечка, але не прості, а дуже оригінальні. Майстриня подумала, і зробила сердечка у стилі стімпанк — з використанням механізму. Коли принесла роботу замовниці, та мало дар мови не втратила — настільки оригінальною вона була.

Отримавши за роботу гроші і море компліментів, пані Ольга була на сьомому небі від щастя. І почала шукати нові оригінальні ідеї. От тоді і зробила свою першу рибу з натуральної шкіри, в середину якої вставила зубчасті колечка-«шестерні».

— Щойно принесла у магазин цю рибу, наступного дня власниця телефонує і просить зробити ще одну, бо ту вже купили, — усміхається пані Оля. — У мене від щастя виросли крила, і я почала робити оригінальні речі ще з більшим ентузіазмом. Тоді з’явилися у моїй колекції сова, слон, ще більше різних риб. Не встигала робити ці ексклюзивні речі - їх відразу забирали з магазину. Якось зайшла у магазин, у якому продають все для свят. Звернула увагу на маску — звичайна біла маска і вуса приклеєні. Відразу побачила, що я з нею зроблю. Тоді, власне, й почалося — дивлюся на щось, і вже розумію, що зможу з цього зробити. Чи це деталька, чи поламана дитяча іграшка — все у мене «запрацює». Знаєте, де я люблю гуляти? На ринку «Торпедо». Там стільки гвинтиків, шурупчиків…

— Мабуть, продавці-чоловіки на базарчику дивуються, що жінка може шукати серед їхнього «мотлоху»?

— От власне. Відразу запитують, що мене цікавить. Та я не знаю, що мене цікавить! Мені треба щось побачити, і тоді я зрозумію, чи воно мені потрібне. Не знаю, для чого ця деталька призначена, але вже бачу, куди я її поставлю.

— А коли почали створювати румбокси?

— Якось побачила таку кімнату в інтернеті. Мене ніби шаровою блискавкою пронизало. Я не могла відірвати погляду від тої краси. Звісно, не уявляла, як це зробити. Пригадала, що колись мені подарували інсталяцію під склом — вазоночок, а у ньому сухоцвіт. Розібрала ту коробку і зрозуміла, що маю робити. Зробила креденс, посуд. Тут є серветки і фіранка на вікні. Такі речі купую на секонд-хенді. То нічого, що вони десь брудні чи порвані. Я їх відбілюю, вирізаю те, що мені потрібно. А будильник зробила з таблетки. Але ж у кімнаті має бути камін. Розглядала в інтернеті інтер'єри, побачила камін з каміння. Де взяти маленькі камінчики? Прийшла до знайомих у гості, а у них — акваріум, у якому маленькі камінчики. Попросила — насипали жменю. Так з’явився камін.

— Я ще бачила неймовірний кабінет, де багато книжок…

— Дуже люблю Вікторіанську епоху — період історії Великої Британії. Машини, поїзди — усе розвивалося саме тоді. Крісла були шкіряні. Де взяти шкіру? Порізала свій плащ. Тоді постало питання — як зробити книжки для бібліотеки? Знайшла в інтернеті оригінальні обкладинки, зменшила на комп’ютері під свій розмір і наклеїла на піноплекс. Одне слово, усе ручна робота, а таких книжечок до кабінету довелося зробити 200 штук.

— Яке ж то треба мати терпіння, щоб то все вирізати, наклеїти, докупи зліпити…

— Коли сідаю за таку роботу, настільки це люблю, що для мене це — в кайф. Коли у мене все йде добре, цілий день просто ліплю книжки.

— Як довго працюєте над створенням румбокса?

— Якщо, до прикладу, бібліотека невелика, то можу за два тижні зробити. Але працювати треба від ранку до пізнього вечора — по 12 годин на день.

Коли я це роблю, іноді забуваю поїсти. Можу три-чотири дні не виходити з дому. І це для мене рятівна соломинка від того жаху, що твориться в Україні.

Ці кімнати для мене — як таємний світ. Здається, хтось вийшов ненадовго і зараз повернеться… Я вся в роботі, коли вже почала робити — відірватися не можу. Великий румбокс треба робити навіть місяць. Але ж треба подумати, до прикладу, як зробити люстру таким чином, щоб вона вмикалася і світилася? Можу думати тиждень-два, а за цей час ліплю книжки. А коли придумаю, така ходжу щаслива — мені це вдалося! Вірите, я навіть у церкві стою, а сама думаю — як мені зробити ту люстру, щоб вона світилася, чи ще щось інше…

А от кімнату, де стоїть рояль, я робила три місяці. Це дуже складна робота. Не знала, як зробити арфу, щоб там і струни виглядали як «живі». А рояль? Я ж не могла його просто поставити, мені ж треба було зробити струни так, як у справжнього інструмента. А на роялі має стояти канделябр (декоративний підсвічник. — Г. Я.). Довго думала, щоб він ще й світився. Поставила в кімнату диванчик, оббила його тканиною зі секонду… Доставила камін, повісила люстру, придумала, як усе це має світитися. Поклала капелюшок, парасольку і пенсне. А на рояль поставила справжні ноти. Іноді мене запитують, де беру деталі, до прикладу, для виготовлення риби? Та де — заходжу до знайомого чи до вітчима в гараж, нагрібаю гайок, шурупів, гвинтиків і приношу цілу торбу додому. Та я навіть з Болгарії привозила якісь залізяки!

— Скільки коштують ваші вироби?

— Усе залежить від складності роботи і розміру. Тому і вартість коливається — від трьох до десяти тисяч гривень.