Із полону визволив і кота

Стас пішов у лави ЗСУ у 2017-му, а через два роки, під час боїв на Донеччині, потрапив у полон. рашистський суд звинуватив молодого захисника України у «захопленні влади» і постановив позбавити його волі на довгі 17 років. Присуд Станіслав відбував у колишній Макіївській виправній колонії № 32. Хтозна, як цей хлопець і його побратими витримали б такий тяжкий іспит долі, якби не «промінчик світла», який зігрівав їх і дарував надію. Ним був рудий кіт Мишко, що жив на території тюрми. Військовополонені доглядали його, ділилися свою арештантською їжею, пошили йому з грубого сукна теплу хатку. А Мишко, своєю чергою, з’являючись серед наших хлопців, щоразу піднімав їм настрій, нагадував про дім. Слугував психологом, був таким собі антидепресантом.

Між собою українці домовилися: кому з них першому пощастить опинитися на волі, обов’язково забере зі собою кота — бо у тюрмі той пропаде. Місія врятувати чотирилапого друга випала Станіславу. Коли покидав колонію, сховав нявчика у сумці між своїми пожитками. А Мишко, відчуваючи важливість моменту, тихенько причаївся там, жодним муркотом не видав себе.

Котик так само спокійно поводився під час перетину кордону, у ході лікування Стаса у госпіталі, і тепер — під час реабілітації. Все найгірше в його житті вже минулося…