Чотирилапий «мексиканець» дає воїнові стимул жити

Іван Фаріон
- 07.07.2026, 20:20
- 100

Чого і кого тільки не побачиш на львівських ринках! Здавалося, здивувати вже немає чим. Та ні! Цього разу мою увагу привернув чоловік середніх років, що снував поміж прилавками із мініатюрним песиком чихуахуа на руках. Не собачка — модниця, модель!

Воїн ЗСУ Андрій Дорожкін і його нерозлучний друг. Фото автора

Було спекотно, тому песика вбрали відповідно: на голові - капелюшок-панама із прорізами для вух, на тілі - легеньке, майже невагоме платтячко з усякими прибамбасами. Під шиєю — модний метелик з брошкою, на правій лапі - в’язаний синьо-жовтий браслет. Відчувалося, що собачка тішилася своїм вбранням і підвищеним інтересом базарного люду. Водночас поводилася відверто незалежно, дещо ревниво: варто було мені наблизитися до її опікуна, відразу наїжачувалася, показувала свої дрібні, малесенькі, але гострі, як у піраньї, зуби — мовляв, не підходь!

Знайомимося із господарем цього маленького дива. Андрій Дорожкін, 48 років, житель міста Буська. Має сина, доньку, трьох внуків. За професією — кухар, із початком російської агресії - військовослужбовець. У ЗСУ із 2014 року. Оце тепер приїхав на два тижні додому у фронтову відпустку. У тому, що перед нами захисник України, переконували його камуфляжна барсетка і такий же наплічник. З гарячих точок приїхав разом зі своїм чотирилапим другом.

— Де я взяв цього песика? — перепитує. — На передовій. У Гуляйполі. Місцеві жителі виїжджали за кордон, а свого собачку не мали на кого залишити. Та і взяти з собою не могли — надто багато документів треба було мати на нього. От я і купив у них цього «мексиканця» за 30 тисяч грн. Породисті собаки так дорого коштують…

Пан Андрій каже, що собак любить віддавна. В останні роки віддає перевагу маленьким породам гавкунів. Багато читає про них, вивчає їхні особливості.
За словами нашого співрозмовника, багато домашніх звірят прибігало в їхній бліндаж, коли рашисти спопеляли Бахмут. Тоді не один тамтешній собака залишився живим завдяки прихистку українських воїнів.

— Чим мені подобається мій друг? Своєю красою і відданістю. Маленький, але завжди готовий мене захистити. Спить на подушечці біля моєї голови.

Капелюшок від сонця замовив йому через Інтернет. Не для екзотики — не можна допускати перегріву тварин. Щоб не виснажувався мій друг від спеки, часто міняю йому воду. Вмикаю біля нього акумуляторний вентилятор. А взимку турбуюся, щоб він не змерзав. Гардеробом забезпечив його на всі сезони…

Розходимося з паном Андрієм кожен у своїх справах. Коли він іде попри м‘ясні вітрини, продавці кажуть компліменти чихуахуа, намагаються пригостити.

На прощання запитую воїна, чим важливий для нього цей мініатюрний песик. І у відповідь чую:

— Він дає мені стимул жити.