Голоси українського Криму

Сьогодні перед нами стоїть спільне завдання — ревіталізація культурної спадщини кримськотатарського народу — тобто можливість отримати нове життя, стати потрібними громаді, максимально інтегруватися в сучасне життя, поліпшити знання про культуру киримли.

У Домі Франка триває праця над реалізацією проєкту «Yuşan-Зілля: голоси українського Криму», що є продовженням проєкту «Yuşan-Зілля: українське та кримськотатарське суголосся», який торік тріумфально відбувся у Києві, Одесі та Львові. Обидва проєкти реалізуються за підтримки Українського культурного фонду.

Цьогорічний проєкт — «Yuşan-Зілля: голоси українського Криму» — має на меті популяризацію багатокультурної музичної й літературної спадщини Криму — передусім кримськотатарської й української - через мистецькі та просвітницькі заходи.

Творча група, а це: заслужена артистка України Наталка Рибка-Пархоменко, композитор, заслужений діяч культури України Джеміль Каріков та віолончелістка Ніаль Халілова — вже записали музичний альбом українського й кримськотатарського фольклору в сучасних інтерпретаціях.

Триває робота над створенням трьох музичних відеокліпів з українськими та кримськотатарськими народними піснями. Щоб записати один з них творці їздили на Рівненщину, у село Старі Коні, до самої Доменіки Чекун. Цю особливу жінку і її голос знають усі, хто вивчає український народний спів. Її унікальна вокальна техніка, народжена посеред диких лісів і боліт Полісся, є нематеріальною спадщиною України. Гарною і дуже теплою була ця зустріч.

Щоб відзняти другий кліп, команда через соцмережі звернулася до громадян з проханням поділитися своїми фото та відео з особистих архівів: моменти з життя, подорожей, родинних історій, свят, пейзажів, побуту — усе, що зберігає яскраві емоції і теплі спогади. Бо саме з таких щирих моментів складається велика мозаїка пам’яті. Саме вони наближають нас до спільної мрії - повернення Криму та стануть основою для відеокліпу на кримськотатарську пісню «Yosmam».

Також у Домі Франка відбувся атмосферний поетично-музичний вечір «Любов моя, розлука, чужина». Талановитий актор, режисер Театру Леся Курбаса, лауреат Шевченківської премії Андрій Водичев щиро й натхненно відкривав українцям красу кримськотатарської поезії. Ось уже кілька років поспіль Андрій глибоко вивчає кримськотатарську поезію, що охоплює п’ять століть. Він уважно перечитує старовинні тексти, надихається музикою слова, щоб відчути пульс епох і вловити дух часу, зафіксований у віршах. Його зацікавила середньовічна поезія, зокрема збірка кримськотатарської поезії «Окрушина сонця», особливо вірші класика Ашика Омера, тож він вирішив поділитися своїми знаннями та емоціями з глядачами. Це було не просто декламування віршів, а синтез театру, голосу та музики. На вечорі також звучали мелодії у виконанні неперевершеної віолончелістки Ніаль Халілової. У її виконанні стародавня музика звучить по-новому — ніжно, але з внутрішньою силою, яка проростає з пам’яті поколінь. Вона вплітає у звуки віолончелі голоси предків і мрію про вільний Крим.

Звичайно, робота над проєктом ще триває. У планах — зустрічі з кримськими татарами Джемілем Каріковим та Зейнеп Яг’яєвою. Зейнеп — мисткиня, актриса, яка через музику, спів і танець розповідає світу історію кримських татар. Пан Джеміль — визначний етномузиколог, композитор, автор аранжування для симфонічного оркестру національного гімну кримських татар. Більше ніж сім років він працював над матеріалами для книги — антології кримськотатарської музики. У ній представлено різноманіття музики корінного народу Криму, що охоплює чотири століття (XVI-XX ст.). Фольклор кримськотатарського народу він почав збирати ще у 80-ті роки минулого століття, в депортації. Сьогодні це найповніше у світі нотографічне зібрання кримськотатарської традиційної музичної спадщини, що включає понад 700 музичних композицій. Тож метою проєкту є видати цю працю як посібник для музикантів та етномузикологів, студентів.

Проєкт об'єднує різні середовища: музичне, театральне, музейне, наукове, освітнє, медійне, громадське тощо. Основна мистецька ідея проєкту полягає в тому, аби через оригінальні музичні та поетичні твори показати красу кримськотатарської культури, глибинні сенси, які закладені у ній.

Два мелоси — український та кримськотатарський — переплітаються у суголоссі й підсилюють один одного в єдиному звучанні-візерунку.