То не змія, а безнога ящірка із золотистим відливом

Минулої погожої неділі, коли температура повітря піднялася до + 27, на гарячій асфальтівці побачив веретільницю, змієподібну безногу ящірку.

Про спання вона не думала, ніжилася під осіннім сонцем. І була не вдоволена, що ми спрямували на неї фотокамеру, показувала нам свої мініатюрні зубки…

Веретільниця — дуже симпатичне, з бронзово-мідним відливом лісове створіння, яке багато хто плутає зі змією. Як скрутиться у кільце, стає дещо схожою на жіночий браслет. Її тіло вкрите маленькою лускою. Як і всі ящірки, у разі виникнення небезпеки залишає ворогові свій хвіст, а сама втікає. Схоже, саме таку безхвосту особину ми побачили на дорозі. Зоологи заспокоюють лісових туристів: веретільниця загрози життю людини не створює, хоча багатьох лякає. Її укус нагадує легеньке пощипування, може спричинити почервоніння шкіри, набряк. А от кому треба всерйоз боятися веретільниці - то це дощовим черв‘якам, голим молюскам, багатоніжкам, мокрицям. Дожене і з‘їсть «із потрохами». Хробаки — улюблений корм цих ящірок.

Прочитав дві цікавинки про них — самки за раз можуть привести на світ 26 діточок. На зиму ці «зміючки» вкладаються цілими колоніями — в одному клубку може спати три десятки веретільниць.

Роздивлялись ми свою мандрівницю недовго. Почувся шум машини, і щоб наша «знайома» не потрапила під колеса, прутиком перенесли її з проїжджої частини у канаву. Треба цю ящірку берегти — її занесено у Червону книгу.