BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Мало виростити урожай — треба захистити його від «нахлібників»

Цього сезону багато селян, згадуючи кліматичні перепади, нарікають: то на городі у мене не вродило, то не прийнялося, то «якесь немічне». Треба пересівати, або якось рятувати. Окрема порція гніву дістається винищувачам першого урожаю: медведкам, слимакам, метеликам-біланам, жукам, попелиці, гусеницям та іншим, як кажуть, старі люди, люциперам

Таке опудало відлякає від вашого господарства птахів, дрібних і великих тварин.
Таке опудало відлякає від вашого господарства птахів, дрібних і великих тварин.

Але є у природі і значно габаритніші «вороги», які норовлять поживитися солодкуватими корінцями червоних буряків, соковитими стеблами кукурудзи, головками капусти, цибулі, колосками зернових культур молочної стиглості…

Я кажу про птахів (шпаків, сойок, горобців, ворон), про диких тварин (зай­ців, козуль, борсуків, кабанів, хом’яків), які, влучивши мить, «окуповують» наші грядки, поля, сади, наминають дармові вітамі­ни. Віддавна наші предки при­думували способи самооборони від них — дещо перейняли з того досвіду і сучасники.

Найбільш поширена мето­да відлякати крадіїв ваших че­решень, вишень — повісити на гілля чи на високі тички порож­ні бляшанки або використані кришки зі слоїків із закрутками на зиму. Вітер ними тарахкає, відбиті сонячні промені пус­кають блискітки — і ці звуки та спалахи нервують пернатих злодюжок. Дехто радить підві­сити на дереві повітряного змія із зображенням яструба — шпа­чиська тут же принишкнуть. Ко­лись ягідні дерева сповивали старими магнітофонними стріч­ками — вони шаруділи, блискоті­ли, наганяючи страх на птахів-«халявників». Умільці накидали на дерево з ягодами ще й великі сітки. Допомагало.

Від вашої капусти, яка поча­ла зав’язуватися, від червоних буряків непроханих гостей про­жене гавкіт собак, якщо на пев­ний час перемістити їхню будку з подвір'я на город. Дуже поміч­ний контрзахід — опудала. За­вжди у вашому гардеробі зна­йдуться старий піджак, светр, поношений капелюх. Почепіть їх на збиті навхрест дерев’яні рейки і встановіть на краю поля-грядки. І злодюжки на чотирьох ногах втікатимуть від цього без­платного «сторожа» як чорт від ладану. Таку ж роль виконують причеплені до дрючка стрічки з поліетиленового пакета. Мої знайомі встановили на дереві біля городу динамік, через який транслюють ритмічну музику, — звірина цього боїться.

Є і більш модерна метода за­хисту: так звані електронні пас­тухи — огорожа з дроту, по якому пускають 12-вольтний струм. При дотику до того «паркану» тварин електрика не вб'є, не по­калічить, але неприємно щипне — більше по чужих городах лази­ти не будуть.