Чапля — ще та снайперка!

Чаплі - ще ті рибалки! Орні­тологи кажуть, що за умінням підчепити рибину вони сприт­ніші від людей-професіоналів. Заберуться «по коліна» у воду, на кільканадцять хвилин за­ймуть непорушну позу, своїми очима, як перископами, ска­нують підводну глибину, а по­тім різким ударом гострого, як кинджал, дзьоба вполюють необережного карасика, бі­лого амура чи товстолобика. Промахів зазвичай не буває, жодна жертва із дзьоба не ви­слизне!

Ви не повірите, але чаплі можуть простояти у воді, до того ж на одній нозі, кілька го­дин! Риба сприймає цю тонку ногу як очеретину. А потім ча­пля стає на іншу ногу. У такий спосіб уникає «радикуліту» від холодної води.

Ще одна особливість: сво­їм тілом чаплі утворюють тінь на воді, і дезорієнтована риба необачно підпливає туди на «острівець прохолоди». Дов­го побути у тіні їй не вдається — бо тут же слідує снайперський удар дзьобом.

Зграйку риби чаплі помітять навіть з висоти прибережного дерева, де люблять наглядати за потенційними цілями. А далі вже справа техніки водно-бо­лотного мисливця…

Фахівці підрахували: для харчування одній чаплі на день потрібно щонайменше пів кі­лограма риби. Уявляєте, що буде, якщо на водойму приле­тить десятків зо два цих птахів. За тиждень риби у ставку по­мітно поменшає…