Буряки вродили — мов відерця

На обійсті був невеликий город, який новосели ви­рішили обробляти. Хоча вчорашні міські жителі не мали сільськогосподарського досвіду, однак справа ця неабияк сподо­балася. Тож згодом докупили ще сусідню ділянку, завдяки чому за­гальна площа сягнула 0,5 га. На ній родина вирощує різноманітні овочі - картоплю, моркву, цибулю, часник, капусту, гарбузи. Їх ентузі­асти використовують як для влас­ного споживання, так і на корм живності, — адже утримують коро­ву, овечку, нутрій, гусей, качок.

Особливо потішили кормові буряки. Хоча в більшості сельчан вони цьогоріч погано вродили (че­рез посушливу погоду), але в Ми­ронюків видалися на славу. Зрідка трапляються середнього розміру, а основна їх маса — великі, мов відерця. Рекордсменом став плід вагою понад 8 кг.

Як це вдалося? Дехто вважає, ніби використали особливе на­сіння — від «крутих» західних фірм. Насправді ж воно — звичайне, ку­плене в місцевій крамниці. Не було і перегодовування мінеральними добривами. Ба більше, господа­рі взагалі не застосовували їх, оскільки немає потреби, бо місце­ва земля доволі родюча.

Одна з вагомих складових успі­ху у тому, що ділянка розташована в низовині. Тож навіть спекотних днів ґрунт не пересихав остаточ­но. До того ж волиняни проводили сівбу дощової погоди, яка дала по­штовх до хорошого проростання.

Догляд — традиційний: прорі­джували сходи, просапували між­ряддя, знищуючи бур’яни. Пані Сніжані допомагала мати, Олена Олександрівна, що приїжджала з Луцька, син Павло та його дівчина Наталія.

Зібраний у жовтні урожай син разом із батьком Миколою звезли до льоху. Тепер його вистачить на цілу зиму домашній живності.

Анна ВОЙТЮК