Не буряки — а справжні велетні!

Молоде подружжя працювало у школі педагогами. А пара­лельно трудилося на землі, якої мали 20 гектарів (зараз більшу частину її віддали в оренду). Чоловік Сергій Вікторович, який навчав учнів військової справи, після уро­ків сідав за кермо трактора. Тим часом Олена Володи­мирівна (вчителька креслен­ня, математики) бралася за сапку. Усі аграрні ази їй до­велося освоювати «з нуля», адже народилася й виросла у великому місті. Чимало ко­рисного перейняла від све­крухи.

Ще ж на обійсті було бага­то живності - три корови, сви­номатки, різноманітна птиця. І всьому доводилося давати лад.

Зараз уже здоров’я не те, тож Букальцеві тримають одну корову, гусей і курей. Обробляють 20 сотих горо­ду. З них 7−8 — засівають тра­вою (щоб мати сіно), а решту площі відведено під овочі. Нинішнього сезону непогано вродила картопля. Неабияк потішили й помідори — неве­ликі червоні (для консерву­вання), а також рожеві з то­ненькою шкіркою. Улюблений сорт жінки — Бичаче серце. Водночас знайшлося на го­роді місце й перцю, моркві, кукурудзі…

Та найбільше потішили кормові буряки сорту Урсус польської селекції. Незважаючи на спекотне літо, виросли великі плоди ци­ліндричної форми жовто-оранжевого кольору. Секрети успіху у тому, що ділянка ни­зинна, неподалік ставка. На­сіння висіяли рано, допоки в землі ще зберігалася волога. Старанно доглядали, проса­пуючи аж чотири рази.

Матері в усьому допомага­ла дочка Юлія, котра ціле літо разом із дітьми перебувала в селі (бо Харків сильно об­стрілювали російські війська). Підсобляли й онуки.

Тож тепер будуть хороші гостинці для корови та сви­нок. А це — запорука якісного молока та смачного сала.

Алла КОВАЛЬСЬКА.