«Йому би ще висловитися і доспівати, розвинути думки і реалізувати ідеї…»
У Художньо-меморіальному музеї Олени Кульчицької відкрили виставку «Весняні сугестії», присвячену 60-річному ювілею Тараса Самотоса
17 травня у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької у Львові (відділ Національного музею імені Андрея Шептицького) урочисто відкрили виставку «Весняні сугестії», присвячену 60-річному ювілею Тараса Самотоса. На жаль, Всевишній відміряв митцеві коротку дорогу на цій землі - серце Тараса Самотоса зупинилося у 2020-му. Художникові було лише 56 років…
На виставці представлено понад 20 робіт митця, що репрезентують його творчість протягом 1992−2020 років. Завідувачка Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької Любов Кость розповіла, що Тарас Самотос був надзвичайно талановитим художником, який намагався осмислити проблеми буття. Він шукав і знайшов свою дорогу та образотворчу місію зображення навколишнього світу. Тарас Самотос, за словами пані Люби, завжди прагнув пізнати істину у речах, на перший погляд, простих, звичайних та формував свій мистецький світогляд на класичній спадщині.
На відкритті виставки про творчість Тараса Самотоса розповіли український художник, мистецтвознавець та педагог Роман Яців та кандидат мистецтвознавства Галина Новоженець.
«Скільки треба творів, аби митець висловив свою ідею: десять, п’ятдесят, чи, може, вистачить одного? — сказала пані Галина на відкритті виставки. — Це про твір «Весняні сугестії (1993), де зображено постаті, композиційно об'єднані світло-блакитною барвою, ніби занурені в час».
Галина Новоженець на мить задумалася і висловила думку вголос: «Часом треба померти, щоб тебе почули…». Ця фраза крутиться у голові. Це про Тараса Самотоса. Йому би ще висловитися і доспівати, розвинути думки і реалізувати ідеї…".
Кураторка виставки Івона Лобан пригадала: «Коли ми вступили в училище імені Івана Труша, нам пощастило — у нас був молодий і дуже класний керівник, який був старшим від нас на якихось 10 років. Ми пишалися тим, що у нас такий молодий, амбітний викладач, — розповіла пані Івона. — Це була людина-філософ, яка зачіпала стільки цікавих тем. Він розповідав про всі мистецькі особистості, що знайшли спочинок на Личаківському цвинтарі. Він мав стільки скарбів, щоб передати нам. Доля розпорядилася так, що я сьогодні є куратором виставки, я пишаюся цим і дуже щаслива. Тішуся, що ми можемо показати роботи Майстра, щоб усі знали, який Тарас Самотос був багатогранний».
Рідна сестра художника — музикознавиця, перша ведуча фестивалю «Червона рута» Наталя Самотос-Баєрлє, яка багато років живе у Німеччині, приїхала на виставку зі своїм чоловіком.
— Заскоро пішов Тарас з життя, — сказала пані Наталя. — Але він сьогодні зібрав нас усіх тут. Я була у Львові, коли був рік коронавірусу, тож мала можливість спостерігати за роботою Тараса. У цих роботах легкість і бажання, і мотивація малювати. Але, на жаль, він пішов… Вірю, що Тарас би порадів, що так багато людей прийшло на його виставку. Бо у Музеї Олени Кульчицької, нехай у таких маленьких, зате дуже ошатних залах, від сьогодні його роботи можуть оглянути всі - від ранніх творів до більш зрілих.
Мама Тараса Самотоса пані Оксана не могла стримати сліз.
«Не думала, що його 60-річний ювілей ми святкуватимемо без нього, — сказала пані Оксана. — Але все йде, все минає… Вічного нічого немає… Знаєте, колись ми йшли на кладовище до мого чоловіка Івана — Тарас мене підтримував. А тепер я йду до них обох, але відчуваю постійну підтримку свого улюбленого сина… Він міг створити ще багато картин».
