«Колобок — не коржик із борошна, а істота, яку створили у колбі»

Ви любите мультики? Мабуть, дивитися мультфільми люблять не лише діти, а й дорослі. А створювати анімацію хтось колись мріяв? Можливо. Але мрія у більшості назавжди так і залишилася мрією. А от журналіст Володимир Ільченко — випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, а тепер власний кореспондент Укрінформу у Нью-Йорку свою мрію створити мультфільм втілив у життя. І сам написав сценарій, а його герої розмовляють голосом Володимира Ільченка.

Герої мультика представляють різні українські діалекти. Головний герой казки «Колобок» в інтерпретації Володимира Ільченка — не звичний коржик із борошна, а істота, яку зробили в колбі…

Дід-баба та інші люди в селі, як і сам Колобок, розмовляють по-східнополіськи. Далі він котиться в Наддніпрянщину, де стрічає Зайця. Потім натрапляє на галичанина Вовка… Відтак мандрує по інших регіонах України. А поводиться герой трохи інакше, ніж ми звикли… Про це Володимир Ільченко розповів журналістці «ВЗ».

— Володимире, знаю, що ви залюблені у мову. А що вас надихнуло на створення такого мультика, де герої розмовляють різними говірками?

— Творення мультиків мене приваблювало з самого дитинства. Це була моя мрія, мабуть, з третього класу. З моєю племінницею мріяли: як би ми зробили якийсь мультик. Тоді це здавалося недосяжною мрією. Але я постійно шукав можливості, як це можна реалізувати. Колись для анімації треба було купити камеру, знімати на плівку, робити малюнки. Але я до цього не дійшов. Не було ні камери, ні можливості… А коли з’явилися векторні програми, то я освоїв одну з таких програм — moho. Це професійна програма 2D анімації. Це один із складників мого шляху до втілення мрії. А другий — мова, у яку я справді залюблений. Та я взагалі залюблений у лінгвістику! Ще у дитинстві мене цікавили діалекти. До прикладу, моя мама з Чернігівщини, а батько — з Житомирщини, де я і народився.

— То ви могли спілкуватися говірками двох регіонів?

— Коли приїжджав у гості на Чернігівщину, переходив на чернігівську говірку. Вони не могли зрозуміти: чого це я приїхав у гості і розмовляю по-їхньому. Казали, що я насміхаюся. Але це не була насмішка, для мене це було дуже цікаво. А коли служив в армії - два роки у Закарпатті, вивчав закарпатські говірки. І деякими поступово оволодівав. Поєднання мови і анімації, власне, і спонукали мене до створення цього мультика.

— «Колобок» у вашій версії доволі жорстокий…

 — Мистецтво — це експресія. Якщо ти хочеш чимось привабити людей, має бути щось експресивне. У мистецтві експресія може передаватися кольорами, а у мультику може бути така характерність. Експресія негативна запам’ятовується більше, ніж експресія позитивна. Мій Колобок злий — він просто експресивний.

— Ви самі написали текст і самі ж його озвучили?

— Усі мультяшні герої розмовляють моїм голосом. Цей мультфільм я почав робити ще чотири роки тому. Анімація складається з двох частин: треба створити героїв, які мають можливість рухатися, а друга частина, коли ти їх вводиш у сюжет. Деяких героїв я створив давно, інших допрацював недавно.

— «Колобок» — одноразова акція? Чи буде ще щось?

— Так, задумки у мене є. Мрію створити мультик про Трипілля. Але для цього потрібен час. У власкора за кордоном завжди часу обмаль…