Усе почалося зі шматочка вовни, купленої у секонд-хенді

Львів'янка Олена Сорока виховує двох діток, яким виповнилося 7 і майже 5 років. Життя 37-річної банківської працівниці змінилося з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Не мала за себе страху — насамперед боялася за своїх крихіток, тому й перебралася у більш безпечне місце з малими — до Польщі. Війна змінила не лише її місце проживання. У той невизначений і дуже страшний час Олена відкрила у собі хобі - почала робити вовняні квіти, якими можна прикрасити сукню, лацкан піджака чи просто зав’язати на стрічці на шию — замість ланцюжка. А можна заколоти і у волосся.

 — Я колись купувала різне на­мисто, — каже Олена. — І завжди хотіла щось змінити у цій оздо­бі. Одного разу мама мені у се­конд-хенді у Львові купила шма­точок вовни, що на дотик була така ніжна, приємна, наче шовк. І тоді я відкрила Ютуб і поча­ла вивчати — що можна з цього шматочка «зліпити». Найпрості­ший варіант — голками бити. Але для цього шматочка голки не підходили. І тоді я пішла у мага­зин, придбала вовну, спеціальні голки і почала щось вимудрову­вати — валяти з вовни прикраси.

— Ось ці квіти-прикраси — усі з вовни?

— Це мокре валяння. Роблю його за допомогою води і мила. Без використання голок. А голками добре бити кульки, а також іграш­ки. Шалики, квіти — це все мокре валяння, коли мочиться, треться, розтягується, жмакається…

— Коли зробили першу квітку?

— Торік у жовтні. Але не лише квіти. Ще роблю намиста, віноч­ки на голову. Але не такі стан­дартні, як ми звикли, а дуже ори­гінальні. Минулого року взимку зробила багато таких віночків на замовлення. Усі речі продають­ся в Україні, але вони не завжди в Україні залишаються. Багато таких виробів купують українці, які живуть у Португалії, в Іспанії чи інших країнах.

— Яка цінова політика ва­ших виробів?

— Усе залежить від складнос­ті роботи. До прикладу, квітка — від 450 до 550 гривень. До цьо­го ще додаю стрічку, щоб можна було почепити на шию. Ми вже звикли, що такі прикраси ко­лись носили старші пані. Моя мета — зацікавити молодь у та­ких прикрасах. Не обов’язково таку квітку чіпляти на елегантну сукню — нею можна прикраси­ти і звичайну футболку до джин­сів. Дівчина, яка не боїться хоч чимось відрізнятися від інших, може сміливо одягати таку при­красу. Бо ж можна поєднувати непоєднуване! Я — за індивіду­альність.

— Чи відмовлялися люди забирати своє замовлення?

— Кожен свій виріб вистав­ляю у соцмережі. Люди просять зробити саме ось цю прикрасу. Але я попереджаю, що річ буде наближена до тієї, але не іден­тичною. Мої роботи не повто­рюються. Можна додати біль­ше іншого кольору чи розкласти під іншим кутом — і виріб «за­звучить» по-іншому. Ще жодно­го разу ніхто не повернув мою роботу. Хоча зробила близько двох сотень прикрас…