«У час війни мистецтво перестає бути в естетичній площині. Воно — наша зброя проти ворога»

11 жовтня у Львівському Національному університеті було подвійне свято. Навіть самого Івана Франка, чиє ім'я гордо носить університет, «одягнули» у святкові шати. У навчальному закладі відзначали День Університету (11 жовтня 1999 року Університету було надано статус «національний». — Г.Я.).

Ще одна святкова подія в університеті імені Івана Франка — відкриття виставки Макса Вітика «Воїни Світла». Випускник геологічного факультету університеті імені Франка вперше привіз до Львова ці свої полотна. Мета виставки — «не лише можливість доторкнутися до духовного, а й зібрати кошти для наших військових. І кожен донат — свідчення того, що у час війни мистецтво перестає бути в естетичній площині. Сьогодні і воно — наша зброя проти ворога», — сказав на відкритті виставки «винуватець» події, митець Макс Вітик.

— Виставка «Воїни світла» — символічна, має кілька символів, — розповів журналістці «ВЗ» пан Максим. — Народилася вона на Майдані. Я був під таким сильним враженням, що мусив закарбувати усе це на картинах. А ще на цій виставці є роботи, які я написав у Гаазі, де жив три роки і мав свою майстерню. Ще одна символічна річ — виставка приїхала в Україну за кілька тижнів перед початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. Я її відправляв з Х’юстона кораблем.

— Ви хотіли обов’язково показати її в Україні?

— Так, бо її бачили у Нью-Йорку, Маямі, Базелі, Х’юстоні, Каїрі. Але в Україну не вдалося привезти. Тому й вирішив відправити свої роботи кораблем, але вони прибули перед страшними подіями, що випали на долю України. Львівський університет — вже третя локація, де я їх виставляю. Спочатку їх було виставлено у Київській національній картинній галереї. Виставку відкривали якраз під час ракетних обстрілів. Тиждень після відкриття ракета впала поруч з музеєм — повилітали всі вікна, тож виставку довелося закрити.

— Роботи не постраждали?

— Ні. Через три місяці ми її відкрили ще раз. Друга локація — Національний музей у Полтаві. А тепер привіз свої роботи до Львова, що також символічно, бо я — випускник Львівського університету імені Івана Франка. Окрім того, символічно, що відкривається вона саме сьогодні - у День Університету.

— Ідея майбутньої виставки народилася на Майдані. Ви — учасник Майдану?

— Я брав участь у Майдані. Я у той час жив у Гаазі, але волею обставин у 2014-му опинився в Україні. Мене тоді вразили наші люди, усе це я виклав на полотні. Ці образи людей, їхня відкритість, іноді наївність, щирість, віра у добро, переконаність у справедливості того, що вони роблять і неперевершена рішучість. І не бралося до уваги — хто ти, яку обіймаєш посаду, чим займаєшся поза роботою, чи ти молодий, чи старий… Мене це настільки вразило, що я спочатку написав одну роботу — «Революційний солдат», а потім створив 12 робіт — як 12 Апостолів. Це ще один символ моєї творчості.

— Як сталося, що випускник геологічного факультету став художником?

— Усі ми родом з дитинства, і багато важливих речей відбуваються з нами саме у дитинстві. Я тоді, звісно, не малював, але мої батьки колекціонували художні роботи. Тато співав у Львівському оперному, мав багато друзів-художників, тож у дитинстві я мав змогу бачити гарні роботи митців. А коли я жив у США, захопився експресіонізмом. Під впливом робіт художників-експресіоністів, які я мав можливість бачити у музеях, вирішив спробувати власні сили у мистецтві. Одного разу я побачив фільм «Джексон Поллок» — про його життя, і був настільки вражений, що вже не уявляв себе поза мистецтвом. Купив фарби, полотно і почав писати.

— Чому доля закинула вас за океан?

— Це були 80-ті роки, було складно розвиватися, як геолог, в Україні, знайшов можливість працювати у США — мене запросили у велику компанію, де я зумів реалізуватися.

— Але повернемося до картин. Як довго ви писали картини, які сьогодні представлені на виставці «Воїни світла»?

— Два роки — 2014 і 2015.

— Після «майданівських» подій ваша творчість, можливо, змінилася?

— Продовжую працювати над цією історією. Хоча у мене є і наступна серія, яку я почав творити у Каїрі «Історія планети Земля», де я жив тривалий час. У цій серії відтворив моменти від зародження планети Земля і до сьогоднішніх днів. У цій серії - 60 робіт. Недавно я її виставляв у Національному університеті «Полтавська політехніка» та в Українському Католицькому університеті у Львові.

P.S. Виставка триватиме два тижні з ймовірним продовженням.