Золотисті стебла стають брилем

В його доробку — роз­маїті мірки, ємності різ­них розмірів, призначені для зберігання сипучих про­дуктів. Водночас привертають увагу солом’яні вулики, що колись мали назву сапетки. За словами умільця, вони іс­нували ще задовго до рамко­вих, які винайшов Петро Про­копович.

Звісно ж, виготовляє Ми­кола Сергійович із цього на­турального матеріалу і взуття, брилі-капелюхи, оригінальні су­веніри, котрі вражають тонким ювелірним виконанням. Цікаво спостерігати, як вправні руки напрочуд легко перетворюють золотисті стебла на справжнє диво.

Секрети такої справи чоловік перейняв у діда Дмитра Онищу­ка. Тепер герой нашої розповіді передає власний досвід молоді.

Процес народження виробів доволі клопіткий та довгий. На­самперед треба виростити зла­ки. Це можуть бути навіть дико­рослі рослини. Однак найкраще підходить жито. Пан Микола плекає спеціальні сорти згада­ної культури, які формують ви­сокі міцні стебла.

Тож спочатку слід виорати й заборонувати поле, посіяти зерно. Влітку ж господар бере до рук серп. Вижаті стебла складає рівненько, бо зім'яті не годяться для роботи.

Перед використанням їх не­обхідно вимочувати в гарячій воді (аби стали еластичніши­ми). А вже тоді - пора творити. Скажімо, для крислатого бри­ля доводиться виплести що­найменше 20 м стрічки. А з неї зшивають головний убір. Усе це вимагає чимало часу та неабия­кого терпіння.

Речі Миколи Огородника — красиві й добротні. Тож їх охоче купували на недавньому Львів­ському фермерському ярмарку, де умілець представляв свої ви­роби.