Золотисті стебла стають брилем
Майстер народного мистецтва України Микола Огородник, котрий працює у Львівському музеї-скансені народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького «Шевченківський гай», майже три десятиліття захоплюється соломоплетінням. Створює як традиційні ужиткові, так і сучасні художні вироби
В його доробку — розмаїті мірки, ємності різних розмірів, призначені для зберігання сипучих продуктів. Водночас привертають увагу солом’яні вулики, що колись мали назву сапетки. За словами умільця, вони існували ще задовго до рамкових, які винайшов Петро Прокопович.
Звісно ж, виготовляє Микола Сергійович із цього натурального матеріалу і взуття, брилі-капелюхи, оригінальні сувеніри, котрі вражають тонким ювелірним виконанням. Цікаво спостерігати, як вправні руки напрочуд легко перетворюють золотисті стебла на справжнє диво.
Секрети такої справи чоловік перейняв у діда Дмитра Онищука. Тепер герой нашої розповіді передає власний досвід молоді.
Процес народження виробів доволі клопіткий та довгий. Насамперед треба виростити злаки. Це можуть бути навіть дикорослі рослини. Однак найкраще підходить жито. Пан Микола плекає спеціальні сорти згаданої культури, які формують високі міцні стебла.
Тож спочатку слід виорати й заборонувати поле, посіяти зерно. Влітку ж господар бере до рук серп. Вижаті стебла складає рівненько, бо зім'яті не годяться для роботи.
Перед використанням їх необхідно вимочувати в гарячій воді (аби стали еластичнішими). А вже тоді - пора творити. Скажімо, для крислатого бриля доводиться виплести щонайменше 20 м стрічки. А з неї зшивають головний убір. Усе це вимагає чимало часу та неабиякого терпіння.
Речі Миколи Огородника — красиві й добротні. Тож їх охоче купували на недавньому Львівському фермерському ярмарку, де умілець представляв свої вироби.
