Овече молоко переробляють на сир та масло

Подружжя заснува­ло її понад сім років тому. Ідея належить главі родини, дідусь якого займався вівчарством.

Розпочинала сім'я з шести овечок молочної французької породи Лакон. Поступово їх кількість зростала. Тож робо­ти по господарству надзви­чайно багато. Аби дати собі раду, сельчани трудяться всією родиною (допомагають батьки та троє дітей).

Звісно, левову частку зу­силь докладає чоловік. Він старанно доглядає тварин, стриже, а за потреби ще й лікує (адже має диплом вете­ринара).

Випасається отара на гір­ських полонинах, укритих соковитою травою, воду п'є чисту, джерельну. Тому й мо­локо дуже якісне. Із нього пані Оксана виготовляє 10 видів сиру. Це, зокрема, традиційні карпатські будз, вурда, брин­за, а також тверді іноземні - манчего, пекоріно і голда. Є й фірмовий сир, створений за власною оригінальною рецептурою, який назвали «Мізунським». Щороку асор­тимент змінюється: зростає кількість твердої продукції, що може довго зберігатися.

У цій справі чимало секре­тів. Процес копіткий та три­валий. До видоєного молока додають відповідні ферменти, тоді підігрівають масу й під дерев’яними пресами руч­ної роботи формують груд­ку сиру. Згодом її необхідно натерти сіллю та винести до підвалу для кількатижневого дозрівання. Аби зменшити ймовірність розповсюдження бактерій, поверхню вкрива­ють харчовим латексом.

До речі, у серпні, коли жир­ність молока найвища, госпо­диня навіть отримує овече масло. Воно білого кольору, відзначається приємним та ніжним смаком і чудово за­своюється організмом.

Окрім усього іншого, Луч­ківи взялися відроджувати забуті традиції предків. У столітній дідусевій хаті вони створили музей. Всередині - автентичний інтер'єр бойків­ської оселі початку минулого століття: креденець, ліжка з вишитими подушками, прял­ки, американські хустки, об­рази. Щоб побачити таке та спробувати карпатських сма­коликів, сюди приїжджають чимало гостей.