«Творчість стала для мене рятівною соломинкою від реальності»

Кілька днів тому у соцмережах побачила на сторінці директорки Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука Тетяни Пилипець оригінальну фігурку бібліотекарки. Там був підпис, що «шановану пані Зосю — бібліотекарку» зробила волонтерка Оксана Куприс-Степанченко.

«Мабуть, пані Зося візьме участь в аукціоні?», — подумала я. Як з’ясувалося пізніше, чарівна пані Зося поїхала до Польщі - як сувенір для однієї з бібліотек у сусідній країні.

Це лише одна з робіт 48-річної пані Оксани, бо багато інших вона зробила і виставляє на волонтерському ярмарку, який у бібліотеці імені Романа Іваничука проводять кожні вихідні, а зібрані кошти з ярмарку стають донатами для потреб наших захисників.

Оксана Куприс-Степанченко — вимушена переселенка з окупованої нині території Херсонської області. Переїхала до Львова пані Оксана з чоловіком у перший день повномасштабного вторгнення російських загарбників на територію України.

— У нас не було вибору, — розповіла журналістці «ВЗ» Оксана Куприс-Степанченко. — Територія, де ми живемо, була окупована у перший день. Ми вимушені були прийняти таке тяжке для себе рішення — покинути рідний дім і переїхати до Львова. У нас був невеликий тепличний бізнес. Херсонщина славиться тим, що тут вирощують смачні овочі і фрукти, таким господарством займалися і ми.

За словами пані Оксани, як тільки приїхали до Львова, через три дні почали займатися волонтерською діяльністю. Оселилися у Шевченківському районі міста, знайшли волонтерський хап. Не байдужі люди привозили туди продукти, постіль, одяг… І пані Оксана з чоловіком Віктором також вирішили вносити свою частку у волонтерський рух. Купували воду за власні кошти, їздили на гуртовий продуктовий ринок і купували овочі. Усе привозили у пункт допомоги тимчасово переселеним.

— Паралельно я почала шукати волонтерські центри, де б могла бути корисною, — продовжує жінка. —  Це було для мене порятунком. Розуміла, що маю чимось займатися, щоб не сидіти на місці. Знайшла бібліотеку імені Романа Іваничука, бо саме тут був і зараз є волонтерський центр, тут потрібні люди для плетіння маскувальних сіток. Я плела сітки разом з іншими.

— А коли зробили свою пані Зосю?

—  Пап'є-маше займаюся понад 10 років. Та коли приїхала до Львова у такий страшний і скрутний час, забула про своє улюблене заняття. Спочатку вчилася жити далеко від дому. Від самого початку мала велику надію, що через тиждень-два ми повернемося додому. Але минали тижні і місяці, а додому ми повернутися, на жаль, і досі не можемо. З часом почала звертати увагу, що продають на волонтерському ярмарку, що це приносить користь і кошти. Одного разу познайомилася з черницею Марією. Вона розповіла, що недавно у бібліотеці Романа Іваничука робили янголів на майстер-класі. Але ж я також можу робити янголів! Прийшла додому і почала робити свого першого ангелика. Принесла його на ярмарок, а коли побачила, що його купили, почала робити не лише ангеликів, а й інші іграшки. І усі мої роботи непогано продавалися на ярмарку. Творчість стала для мене рятівною соломинкою від реальності. Я вже не так часто плакала. Але я не лише сама виготовляю ляльки з пап'є-маше, а й проводжу майстер-класи.

Щодня від самого ранку до обіду пані Оксана плела маскувальні сітки, а другу частину дня присвячувала творчості. І зробила так багато ляльок, що у травні 2023-го відкрила персональну виставку-ярмарок. А загалом, за словами майстрині, її янголи вже розлетілися по усьому світу. Чотири ангелики є у Сполучених Штатах Америки, кілька помандрували до Великої Британії і Польщі та інших країн.

— Як довго працюєте над однією іграшкою?

— Взимку три дні, оскільки є опалення і ляльку можна просушити на батереї. А тепер 5 і більше днів, бо через дощі нема де сушити. Ляльки «проходять» три етапи виготовлення, і кожен з них потребує висихання.