«Ми дуже хотіли, щоб Михайло Грушевський повернувся до свого дому»

25 травня Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові відзначив 25-річчя від дня заснування. З нагоди свята у музеї відбулося урочисте дійство «Шість замальовок до життєпису Михайла Грушевського» — у 6-ти залах створили експозиції, які розповідають про різні періоди життя видатного історика.

Окрім цього, відтепер в музеї запрацювали дві ювілейні виставки: «Живопис» Ореста Скопа, де представили 12 полотен з краєвидами Криворівні, портретами Михайла Грушевського, Івана Франка, тощо та «Музей вчора та сьогодні» — експозиція з 10 творів із фондової збірки Музею про те, як змінювалась будівля вілли Грушевського впродовж років.

— Історія музею починається у 1998 році, — сказала на відкритті святкування директорка музею Марія Магунь. — Тоді музей став самостійною одиницею — відділився від Дому Франка. Ми дуже хотіли, щоб великий господар, Михайло Грушевський, повернувся до свого дому, щоб історія Грушевського стала ближчою для кожного українця. Починали з 500 експонатів, а зараз музейний фонд нараховує понад 29 тисяч. У нас є різні матеріали, які представляють спадщину Грушевського.

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові створили у віллі, де разом із родиною впродовж 1902−1914 років мешкав визначний історик, державний діяч і політик, голова Української Центральної Ради — Михайло Грушевський. У 6-ти експозиційних залах музею висвітлюють практично всі етапи життя та колосальної праці видатного історика. Як створювався музей, журналістці «ВЗ» розповіла Віра Лук’янівна Бонь, яка працює у Музеї Івана Франка 68 років, — справжня легенда музею! Високоінтелігентна й надзвичайно ерудована людина. Саме завдяки їй та іншим, без перебільшення, фанатам музейної справи і було створено Музей Михайла Грушевського 25 років тому.

— Ідея створити музей у будинку Михайла Грушевського виникла на початку 1990 року, — каже Віра Лук’янівна. — Хочу нагадати, що саме від Музею Івана Франка почався музей Соломії Крушельницької, а наступним став музей Грушевського. Нас було кілька жінок — Галина Тихобаєва (зараз заступник директора Музею Соломії Крушельницької. — Г.Я.), Ірина Криворучко, Марія Магунь, Ліля Білецька, Мирослава Забарило і Тарас Різун. На одній з нарад ми вирішили у будинку Грушевського створити його музей. З відповідним листом прийшли в управління культури, і вони нас підтримали. З Музею Франка дали 800 експонатів для нового музею. Пригадую, до 120-річного ювілею з дня народження Грушевського Марія Магунь склала унікальну книжечку, де написано «Львівський літературо-краєзнавчий музей Івана Франка розпочав збір експонатів для майбутнього музею Михайла Грушевського». Наш музей першим показав приклад і дав фотографії і книги.

Грушевський, як відомо, за совєтів був заборонений. У нас був спецфонд, у якому були ті фотографії і книги, які ми нікому не показували і якими дуже дорожили. Марію Магунь призначили завідувати відділом музею Івана Франка — так спочатку називався Музей Грушевського. І аж до 1998 року цей музей був лише відділом нашого музею. А у 1998 році музей став самостійним.

— Хто найбільше дав подарунків новому музею?

— Ой, багато людей приносили. Допомогло товариство «Холмщина», родина Грушевських. Марія Магунь — добрий організатор, мала зв’язок із закордоном, звідки також передали багато цінних речей. Грушевськознавець Любомир-Роман Винар віддав музеєві частину своєї бібліотеки.
Ще однією «родзинкою» святкування з нагоди ювілейного відкриття Музею Грушевського стала виставка «Живопис», яку відкрив у музеї відомий «мамаївець», знаний художник Орест Скоп.

— Музеєм Михайла Грушевського я займався ще до його відкриття, — розповів журналістці «ВЗ» Орест Скоп. — Річ у тім, що я певний час працював у Криворівні. Оскільки Грушевський жив у Криворівні, мав там свій будинок, я туди їздив кілька разів, зробив цикл «Криворівня — Українські Афіни». 2016 року у Львівському Палаці мистецтв під цією назвою було представлено створений мною до 150-річчя Михайла Грушевського та 160-річчя Івана Франка концептуальний проєкт, мета якого — увіковічнення видатних світочів української культури та мистецтва, створення простору духовної святині України. Там, до прикладу, Гнат Хоткевич створив перший гуцульський театр. Я пропонував відбудувати якийсь будинок, у якому б можна було вечорами ставити гуцульські вистави. Цей край — унікальний. У Криворівню приїжджали Франко, Грушевський, Леся Українка… Це справді унікальна частина світу не лише у художньому плані, а й історичному. Знаєте, що зробили насамперед москалі, коли прийшли у Криворівню? Спалили будинок Грушевського! Фрагменти живописної частини цього проєкту зараз експонуються на виставці, присвяченій 25-річчю створення меморіального музею Михайла Грушевського. Окрім тих робіт, я представив і частину нових робіт, що створені на основі тих ескізів, які я мав напрацьовані.

— Бачу, тут багато пейзажів з Криворівні…

— Так, у мене була така думка, щоб не просто малювати пейзажі, а певні настрої Криворівні. До прикладу, приїхав у Криворівню до Франка Коцюбинський. І там написав свої знамениті «Тіні забутих предків». Як він собі уявляв ці пейзажі? У Криворівні тече річка Черемош, навколо якої природа так виграє кольорами, що можна замилуватися. В одному місці світить сонце, а з іншого боку — падає дощ. Я сидів-малював і не міг цим насолодитися. Не треба нікуди ходити, бо кожен куточок Криворівні - прекрасний пейзаж.

— На одному з полотен, присвяченому Грушевському, ціла історія…

— Так. От тут намальовано, що Михайло Сергійович їде з дружиною і донькою, а в цей час російські війська вже спалили його будинок. Я хотів не просто намалювати портрет Грушевського, а створити пізнавальні речі. А поруч картина, на якій Довбуш з Дзвінкою зустрічаються біля церкви. Усе пов’язано з етнографією, легендами, косівською керамікою. А ось тут камінь Франка, на якому він сидів і писав свої знамениті вірші.