Десант військових письменників висадився на Львівщині
Учасники V Всеукраїнського форуму військових письменників зустрілися з мешканцями районних центрів області
Другий день із трьох V Всеукраїнський форум військових письменників проходив у творчих зустрічах і спілкуванні з читачами районних і міських бібліотек Львівської області. Письменники, які взяли до рук зброю і вступили до лав ЗСУ, і військові, які під час війни почали писати — хто вірші, хто прозу, зустрілися з бібліотекарями, вчителями, учнями шкіл і студентами коледжів та вишів, щоб розповісти не лише про секрети письменницької праці, а й про військові будні.
Гостей Форуму зустрічали у Червонограді, Моршині, Трускавці, Добротворі, Буську, в Красному, Новому Роздолі, Миколаєві, Золочеві, Гніздичеві…
Запитань-відповідей було стільки, що гостей довго не хотіли відпускати. А книжок, які зі собою привезли автори і які хотіли придбати шанувальники, забракло для всіх.
На зустріч з Оленою Мокренчук і Рустамом Дмитруком у бібліотеку в Золочеві прийшли студенти місцевого коледжу.
Вони слухали розповідь пані Олени про фронтову лисичку Аліску та інших тварин, які ділили з нашими воїнами суворі будні на фронті, а розповідь Рустама Дмитрука про верблюда, якого переправляли степами Слобожанщини в безпечне місце, явно розвеселила присутніх. А коли Рустам сказав, що цю історію він насправді вигадав, то сміявся від душі увесь зал. А ще колишній бармен Рустам Дмитрук читав свої вірші і розповів про те, як він опинився на фронті.
Після зустрічі студенти дякували нашим військовим письменникам за їх творчість і за те, що захищають нас зі зброєю в руках. Дівчата і хлопці, присутні у бібліотеці вкотре переконалися, що завдяки таким захисникам Україна переможе.
Після зустрічі в бібліотеці Олена Мокренчук і Рустам Дмитрук відвідали Золочівський замок, який наразі закритий для екскурсантів, але для почесних гостей зробили виняток і відкрили браму замку, щоб вони могли його оглянути. А в Олени Мокренчук під час відвідин Золочівського замку народився сюжет для нової повісті.
Для військових письменників такі зустрічі - як ковток свіжого повітря. Вони вкотре переконалися, що те, що вони роблять, дуже потрібне молоді. І не лише зустрічі, а й та правда, яку вони описують у своїх творах. Бо ж хто, як не вони її знають достеменно..
