Передплата 2024 ВЗ

Лютий. — 5 за Цельсієм. Жнива

Попри зимову пору українські селяни продовжують збирати торішній урожай. Обставини змушують…

Попри пізні жнива кукурудза високої якості. Фото автора
Попри пізні жнива кукурудза високої якості. Фото автора

Жнивувати тут почали о… 2-й годині ночі. Якраз тоді, за мінусової температури, скам’янів розімлілий за день ґрунт, колеса комбайна не стрягнутимуть у землю. А ще мороз (якого так чекали сільські підприємці!) забрав, виморозив недоречну для техніки вологу зі стебел кукурудзи. Тож коли багато хто з нас у четвер після перегляду пізніх футбольних матчів Ліги чемпіонів солодко спав, механізатор Володимир Прокопишин зі своїм помічником Петром Моторейкіним подалися у зимове поле — молотити качанисту. Хоча, за всіма агротехнічними правилами, її мали би збирати десь на початку жовтня…

Найкраще збирати урожай у суху погоду…
Найкраще збирати урожай у суху погоду…

У цієї кількамісячної затримки об'єктивні причини. Минулий вересень і початок жовтня були вкрай дощовими — відтак зсунувся графік збирання урожаю. Найбільші проблеми були зі соєю, гречкою, соняшником, дехто навіть з великих аграріїв не встиг вчасно забрати їх з поля. Заважали проблеми з пальним. Свій відбиток наклали і перебої з електрикою. Елеватори не встигали просушити великий обсяг сільськогосподарської продукції, а під фермерськими навісами вона, надто перезволожена, через кілька днів псувалася. Кмітливі господарники вирішили чекати кращих часів — зимових…

Саме цим пояснюються сотні гектарів незібраної кукурудзи, яку ви часто бачите з вікон своїх автобусів. Пригадую, у деяких агрохолдингах, які мають потужний парк сучасної техніки, її молотили за кілька годин до новорічного свята…

А зараз лютий, за вікном — 5, 8-а ранку. Ми приїхали в урочище Липи, неподалік якого розкинулися 17 гектарів кукурудзяного поля фермера Михайла Лещука. Візерунковий іній довкола для когось виглядає романтично, а для комбайнера він є показником того, що йому зараз можна працювати. Але варто було з-за гори блиснути сонечкові - вся ця краса на очах розтанула. Зупинився і комбайн: слизькі мокрі стебла забивають шнеки — треба зупинятися. Помічник очищує агрегат. Однак молотити далі «Джон Дір» все одно не може.

— Треба чекати десь зо чотири години, поки сонце і вітер не просушать кукурудзу, — пояснює пан Володимир. — Урожай тут загалом непоганий. Приблизно з гектара і 20 арів намолочуємо бункер зерна. Раніше молотив я в іншого господаря, у нього вродило ліпше: бункер заповнював з 0,8 га. Але там земля краща…

Думаю, на показники урожайності вплинули і два інші чинники: кабани, борсуки, які могли прибігти із сосняку неподалік, злодійкуваті ворони, сойки. А ще — деякі хитруваті ґазди, які не проти були розжитися дармовим чужим кормом, тому й по ночах приходили на це поле зі своїми мішками…

Комбайнер під'їжджає до вервечки багатотонних фур, які припаркувалися на узбіччі траси Львів — Бережани, вивантажує зерно. Номери на фурах австрійські. День перед тим ці автопоїзди приїхали в Україну з берегів Дунаю — нашу кукурудзу вони повезуть додому. Там її і перероблять. На корм, олію, продукти харчування, спирт, біопальне — то вже їхня справа. Для наших фермерів така співпраця вигідна: не треба сушити голову, де просушувати зерно, кому його продати, щоб не прогадати. Зрештою, швидкий розрахунок. Комерція з австрійцями, думаю, вигідна для наших с/г виробників…

Австрійські фури чекають на українське зерно.
Австрійські фури чекають на українське зерно.

Якщо під ногами не розкисне, за день-два Михайло Григорович і багато його, таких же стурбованих колег-аграріїв, зберуть свою кукурудзу. А потім тракторами переорють звільнені поля. Скиби до весни встигнуть промерзнути (а заодно згинуть шкідники у них), і у квітні можна буде братися за вирощування нового врожаю. Такого мученого у нинішніх умовах. Не забуваймо про це, коли цмокаємо язиками, беручи у крамницях дорожчий на кілька гривень хліб, олію, цукор…