Відроджує різьбярство та бондарське ремесло
Різьблені тарілки й вази, формові підсвічники, відерця, акуратні кухлі, симпатичні черпаки, сільнички, цукернички — все це виготовляє житель міста Вижниці Володимир Ворончак
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/481990/rizba.jpg)
Народився він у місті Хоросткові Гусятинського району Тернопільської області. Любов до роботи з деревом успадкував від батька, який був хорошим столяром. Саме тато розкрив синові секрети цієї справи.
Згодом Володимир Іванович зацікавився різьбярством. Вирішив вступити до Косівського художнього училища, що на Прикарпатті. Однак приїхав запізно.
Тож йому порадили податися до Вижниці, де функціонував заклад аналогічного профілю. Там навчався, знайшов своє кохання і залишився жити.
Після закінчення Вижницького училища (1975 року) працював у ньому викладачем й одночасно здобував вищу освіту на художньо-графічному факультеті Одеського державного інституту ім. К. Ушинського.
Окрім випалювання по деревині, пан Володимир почав відроджувати призабуте українське ремесло — бондарство. Власне таким посудом в основному користувалися горяни. Переймав ази професії у видатного майстра Івана Грималюка. Взимку щодня навідувався до нього додому в гірське село Річка сусіднього Косівського району.
Герой нашої розповіді зауважує, що бондарство — досить трудомістке ремесло, але цікаве. Щоправда, воно останнім часом занепадає. Це неабияк тривожить.
Талановитий чоловік об'єднав декілька способів обробки дерева, виготовляючи різноманітні предмети господарського призначення. Зокрема, це сільнички, кварти, відерця, бочечки, вази, котрі оздоблені різьбою та випаленими мережаними візерунками.
Також в активі умільця — чимало декоративних тематичних і традиційних тарелів, свічників, скриньок. Крім того, він оформляє книги та є автором великої кількості статей про народне мистецтво.
Володимир Ворончак — один із небагатьох, хто займається бондарством і художнім випалюванням. Він є частим гостем різноманітних фестивалів, майстер-класів, виставок в Україні та за кордоном. Вдома має чимало власних виробів, тож охоче ділиться порадами стосовно їх використання.
«Так, для молочних продуктів краще брати посуд зі смереки, бо згадана деревина містить смоляні елементи, що стають перепоною шкідникам, — пояснює буковинець. — А ось мед ліпше тримати у липових бочках, тоді він не вбиратиме сторонніх запахів. Вино ж наливайте у діжки з дуба».
/wz.lviv.ua/images/articles/2023/01/%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%8F.jpg)
Аби посуд не зсихався, ним варто користуватися постійно. Найміцніші вироби — з дикої груші, хоча такий матеріал надзвичайно важко обробляти.
Велику колекцію робіт Ворончака можна побачити у власній майстерні-музеї. В його авторській манері органічно поєдналися самобутні народні знаки-символи з модерновими мотивами. Домінуючі орнаментальні структури у малих бондарних виробах: геометричні, космогонічні, рослинні, християнські та орнітоморфні.
За творчі здобутки пана Володимира 2005 року удостоїли звання Заслуженого майстра народної творчості України. Він є головою Буковинського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Ще ж має чимало інших нагород, звань і титулів.