Передплата 2024 «Добра кухня»

Гроші, призначені на власну операцію, Анна-Марія віддала іншій дівчині

9-річна незряча дівчинка співає на різних майданчиках, а зібрані понад 200 тисяч гривень віддала на потреби ЗСУ

Фото зі сторінки Світлани Сидоренко
Фото зі сторінки Світлани Сидоренко

Про дівчинку з гарним іменем Анна-Марія я прочитала на сторінці керівниці Волонтерської сотні «Львів» Світлани Сидоренко. У своєму пості пані Світлана розповіла, що 9-річна учениця реабілітаційно-навчального центру «Левеня», попри те, що сама потребує допомоги, оскільки від народження незряча, своїм співом допомагає ЗСУ. Анна-Марія Герман виступає на різноманітних майданчиках, у церквах, збирає гроші, і все до копійки віддає нашим захисникам.

Дівчинка живе у селі Піски, поблизу Щирця, що у Пустомитівському районі. За словами Наталії Бражник, — мами маленької волонтерки, усе почалося з того, що якось вона з донькою зайшла в один із ресторанів у Щирці на обід. Дівчина, яка їх обслуговувала, ввічлива, але чомусь була сумна. Як з’ясувалося, їй незабаром повинні були робити операцію на серці. Але грошей на операцію нема, та й дитина ще маленька…

Коли повернулися додому, Анна-Марія запропонувала: «Мамочко, ми збираємо гроші мені на операцію. На моїй банківській карті є 10 тисяч гривень. Пропоную ці гроші віддати цій тьоті з ресторану. У неї є дитина. Я дуже хочу, щоб ця тьотя жила, і щоб у дитини була мама».

Жінці з ресторану зробили операцію, і Анна-Марія з мамою за кілька днів пішли її провідати. Дорогою купили усім хворим у палаті морозиво, а Анна-Марія ще й влаштувала для них святковий концерт. На гарну українську пісню позбігалися не лише санітарки і медсестри, а й лікарі.

— Мій старший син Богдан Бражник воює у 125-й бригаді. Захищає Україну ще з 2014 року, — каже пані Наталія. — Коли їхня бригада прибула під Бахмут, моя Анна-Марія сказала, що буде співати, а зібрані гроші віддаватиме братикові та його друзям. Щоб їм купили одяг, їжу, тепловізори… Знаєте, стараюся не плакати у таких випадках, але сльози самі напрошуються. Моя дитина, якій зробили 13 операцій, а попереду — не знаю скільки ще, співатиме, щоб допомогти нашим захисникам. Від того моменту, коли Анна-Марія вперше заспівала у лікарні, зібрала багато грошей. Ми не записували, не підраховували усе до копійки. Думаю, понад 200 тисяч уже зібрала. 100 тисяч гривень віддали на дрон. А ще за її кошти купили термобілизну, теплий одяг, шкарпетки… Анна-Марія співала кожної неділі - не лише на відкритих майданчиках, а й у церквах. А потім мені запропонувала, що співати лише у неділю для збору коштів — це дуже мало. «Мамочко, може, я буду пропускати уроки? Я б могла і серед тижня співати…». Бо почула, що 125-й бригаді, де воює наш Богданчик, потрібні рації й прилади нічного бачення. А ще бракує 125 тисяч на машину.

— Бачила Анну-Марію у вишиванці й у військовому камуфляжі…

— О, це вона собі такий імідж створила. Це форма мого старшого сина Богдана ще з 2014 року. Вона йому вже замала. Ми перешили Анні-Марії, з великої форми — маленьку. Влітку виступає у вишиванці, а коли холодно — у формі.

— Ваша донька навчається музики?

— Учителька Ольга Степанівна Вільгуцька вчить нашу Анну-Марію грати на бандурі. За два роки навчання наша дитина заробила багато кубків, завоювала багато разів Гран-прі на різних конкурсах.

— Незрячій дівчинці складно грати на інструменті…

— Вона все сприймає на слух. Ольга Степанівна настільки терпеливо і зрозуміло усе пояснює. Ще жодного разу не підвищила голосу на нашу дитину. Скеровує Анну-Марію на різні конкурси, мріє, щоб про неї знали в усьому світі.

— Маєте власну бандуру?

— Тепер маємо. Бандура — дуже дорогий інструмент. Але знайшлася добра людина, яка подарувала їй цей інструмент.

— Як довго Анна-Марія працює над піснею?

— Я їй читаю текст три-чотири, іноді п’ять разів, і вона запам’ятовує усі куплети.

— Чому Анна-Марія незряча?

— Вона народилася на 24-му тижні, з вагою 750 грамів. Лікар сказав, що не житиме, але моя донечка з усіх сил чіплялася за життя. А я вірила — вона зможе. Я молилася, за її здоров’я тоді молилися і моляться досі отці-монахи. Через 2,5 місяця від народження провели першу операцію, за тиждень — другу, а ще через тиждень — третю. Потім були ще операції, але не бачить. Та, попри це, вона — дуже активна дитина, бере участь у концертах та іграх. Розумна. Іноді складається враження, що їй не 9 років, а щонайменше утричі більше.

— Може, треба було спробувати прооперувати дитину за кордоном?

— Так, нам не раз казали, що, поки йде війна, можна скористатися цим моментом. Європейці до нас прихильно ставляться, можливо, за операцію не довелося б дорого платити. Але Анна-Марія збирає гроші не для себе, а для наших захисників. Вона — маленька патріотка, і навіть якщо нам доведеться їхати з України, зробимо це хіба що останнім автобусом. І візьмемо зі собою тоді лише брайлівську машинку і бандуру…

— У вашої дівчинки — гарне ім'я…

— Це не я її так назвала, а отець Богдан Піддубний. Я йому зателефонувала з пологового, розповіла, що дівчинка вже народилася, але не знаю, як її назвати. Отець Богдан відповів, що незабаром свята Ольги, Анни, Марії. Можна назвати Анна-Марія. Я не заперечувала.

Схожі новини