Печі, які дають багато тепла

Поспілкуватись із ним навіть у ці зимові дні доволі складно — через велику зайнятість.

— Не встигаю виконати одне замовлення, як уже надходить друге, — каже чоловік.

Воно й не дивно, адже війна внесла певні коректи­ви у життя людей. Через постійні проблеми з електро­постачанням зросла потреба в домашніх вогнищах. Тож праця пічника тепер особливо актуальна.

Андрій Іванович родом із Одещини. У Сумській об­ласті опинився наприкінці 90-х років, коли там про­ходив військовий вишкіл і зустрів майбутню дружину Олену.

— Важкі то були часи, — розповідає ґазда. — Ні робо­ти, ні грошей, а в сім'ї - мала дитина.

Тоді пан Андрій згадав про батьківське ремесло — пічникарство. З дитинства він любив спостерігати за татовою роботою, згодом був його помічником. А в 17 років сам вимурував першу у житті грубку…

Тож, відновивши призабуті навички, збудував піч у власній хаті на Кролевеччині. Коли це побачили дру­зі та рідні, то почали запрошувати до себе — одному полагодити, іншому звести топку. Невдовзі географія майстра розширилася по всій області, Україні та на­віть за межами держави.

Якраз перед початком війни Андрій Ткаченко по­вернувся з Литви, де завдяки його працьовитим ру­кам постав не один сучасний камін.

Чоловік створює вогнища різних модифікацій. Сьогодні в сільській місцевості затребувані традиційні печі, а містяни здебільшого замов­ляють універсальну грубку — щоб водночас гарно опалювала кімнати, служила духовкою, кухнею. І, звісно, аби дров мало використовувала й довго тепло тримала. За бажання власника будинку майстер обли­цьовує печі каменем, плиткою.

— Взагалі-то, успіх у роботі - це своєрідний тандем замовник-вико­навець. Приміром, господар розпо­відає своє бачення; вислуховую та розмірковую. Часом, бува, пропо­ную кращий варіант — економніший і надійніший. Адже піч зводиться на довгі десятиліття, — веде далі умі­лець.

На виконання замовлення витра­чається до тижня часу.

— Тут не може бути поспіху, — го­ворить майстер. — Щось десь не так вирахував і поклав — будуть пробле­ми (мокрітиме комин, димітиме чи навіть створюватиметься небезпе­ка для життя людей).

Герой нашої розповіді найбіль­ше полюбляє мурувати лежанки, де прямі ходи, й котрі тримають тепло майже дві доби. А найцікавіші - ка­міни. Спорудження одного забирає близько місяця, бо треба розраху­вати, щоб вписався в інтер'єр, дов­го слугував.

У планах Андрія Івановича — по­ставити в Україні камін-піч із кол­бою, власне таку, як доводилось класти в Прибалтиці.

— Це надзвичайно цікава, інже­нерна, скрупульозна, точна й за­хоплююча робота, — зауважує енту­зіаст.

Працює він не лише заради за­робітку. Подобається створювати комфорт та затишок в оселях.

Світлана Малиношевська