На бойові завдання артилеристи вирушають із врятованим котом

Це фото надіслав знайомий військовослужбовець із гарячої точки на півдні України. В їхньому розташуванні з’явився ще один «побратим» — котик, якого врятували від голодної смерті. Він слугує нашим захисникам акумулятором позитивного настрою. І є очевидцем їхньої нелегкої роботи.

Оглядаючи після визволення черговий населений пункт, українські воїни почули жалібне котяче нявчання у зруйнованому, заблокованому завалами будинку. Один з наших солдатів із позивним Арахіс пробрався туди і знайшов напівживого, переляканого, виснаженого голодом і холодом породистого кота. Від безвиході той погриз штору…

Знайду поселили у приміщенні, де після бойової вахти ночують артилеристи. Нагодували його тушкованим м’ясом — і від втоми котик заснув. Спав безпробудно цілу добу! Коли розплющив очі, йому знову дали їсти…

Тепер нявчик, що називається, оклигав і не відходить від наших воїнів ні на крок. Його улюблене місце відпочинку — поруч із Арахісом. Якщо наші хлопці вирушають на завдання, здіймає крик: після пережитого більше не хоче залишатися наодинці. Тому воїни беруть його з собою у самохідну артилерійську установку. У САУ у цього коцура є своє місце. Новий член екіпажу не боїться гучного гуркоту, бо поруч — його надійні друзі. А їм самим із врятованим котом воювати якось легше. Бо дуже нагадує дім.

На «цивілці» воїн Арахіс жив-працював з батьками у великій компанії домашніх тварин. На їхній господарці є собаки, коти, в'єтнамські свинки, гуси, кури, індики, цесарки, нутрії. Прекрасним відпочинком для воїна була риболовля.

За таке мирне життя і воює сьогодні Арахіс.