«Кожна поїздка по волонтерську автівку — це пригода»
Від початку повномасштабного вторгнення волонтерка Соломія «закриває» важливу ланку у волонтерському ланцюжку — перевозить автівки з-за кордону
Соломія Гбур має стабільну роботу рієлтора, яка аж ніяк не пов’язана з автомобілями. Але має власний транспорт і чималий водійський досвід, це і стало ключовим фактором, щоб зайнятись перевозом автомобілів для ЗСУ.
Розпочалось «автомобільне волонтерство», коли друзі з Чехії зібрали гроші, придбали авто для ЗСУ, оформили документи, але однієї ланки бракувало — людини, яка б перетнула кордон, сіла за кермо і приїхала в Україну.
«Це трапилось вимушено. Оскільки більше ніхто не мав змоги перетнути кордон — поїхала я. З собою взяла колежанку для моральної підтримки, щоб дорога не здавалась такою нудною, — розповідає Соломія. — Перше авто виявилось на механіці, мене не попередили про це. Добре, що в автошколі я це вивчила і на ходу пригадувала особливості кермування».
Не завжди вдається привести автівку «ідеальну», тому, перш ніж передати документи і ключі військовим, дівчина віддає машину на СТО.
«Бувало, приїду до Львова, віддаю майстрам, а вони дивуються як я доїхала, бо то якогось тросика бракує, то свічки треба негайно міняти. Хлопці автомобіль повністю діагностують і лише після ремонту віддаємо військовим», — каже волонтерка.
Соломія перегнала вже 50 «пташок» (так називає позашляховики).
«У нас команда дівчат та хлопців, бо часом за один раз потрібно переправити 3−4 авта, тому гуртуємось і вихідні проводимо у черзі на кордоні», — розповідає Соломія. — Одного разу перевозили машини швидкої допомоги, одна на кордоні заглохла і не заводилась — довелося її штовхати, тоді шукати можливість як знову завести мотор. Кожна поїздка по волонтерську автівку — це пригода".
Соломія каже, що поки буде потреба у її «скромних» послугах, доти буде волонтери. Сподівається, що перемога близько і їй доведеться їздили автомобілем лише у власних справах та для задоволення.
