«Щоб будувати теперішній світ, не можна забувати про минуле»

Ви вірите у привидів, чи навіюють вони на вас страх? Дорослі, мабуть, давно не вірять у такі легенди, а от дітей привидами злякати легко. Щоб вони розуміли, що привиди не такі вже злорадні, у Першому театрі відбулася прем'єра вистави «Привид замку Кентервіль» — інсценізація за Оскаром Вайлдом.

Заможний американець придбав старовинний англійський замок, наповнений історією, забобонними традиціями та… привидом. Кажуть, це блукає у замку проклята душа колишнього власника, який вбив свою дружину! Новий власник лише насміхається з цих нечуваних байок. Що стане поштовхом до змін або ж аргументом залишити все як є і шанувати традиції?

Про виставу журналістці «ВЗ» розповів київський режисер, запрошений на постановку «Привида замку Кентервіль», Ігор Білиць.

— Я з Києва, але за контрактом працюю у Національному театрі імені Марії Заньковецької, — каже пан Ігор. — Твір Оскара Вайлда знаю давно, мріяв поставити цей спектакль. Коли директор-художній керівник Першого театру Юрій Мисак запропонував щось поставити у їхньому театрі, я згадав про «Привида замку Кентервіль».

У п'єсі йдеться про те, щоб будувати теперішній світ, не можна забувати про своє минуле, навіть якщо воно не дуже гарне.

Акцентували на тому, що не можна ставити штампів на людях, попри те — привабливі вони чи ні, а приймати їх у своє серце. І це приймання має йти через любов і довіру. В основний мотив — добре обов’язково переможе зло. Злі вчинки не дають творчої енергії, тільки через любов можна трансформуватися у цьому житті. Якщо зациклюватися на власних невдоволеннях, росту і змін у житті не відбудеться.