«Завжди була творчою особистістю — хотіла шити, вишивати, щось творити»

Тетяна Сенецька-Швайковська, за освітою — вчителька хімії, плете зі стрічок унікальні сумки

Перші роботи були з квітами, різних форм, але поступово перейшла до класики. Фото з особистого альбому Тетяни Сенецької-Швайковської
Перші роботи були з квітами, різних форм, але поступово перейшла до класики. Фото з особистого альбому Тетяни Сенецької-Швайковської

Завжди захоплююся тими жінками, які мають «незбиті» і «незаяложені» хобі. Бо, до прикладу, сплести на спицях светр чи шапку може кожна друга з нас. Аби тільки вона цього захотіла. А ще українки вміють вишивати — це у нас закладено генетично. Але вигадувати щось неординарне може далеко не кожна. Як-от, до прикладу, полтавчанка Тетяна Сенецька-Швайковська, яка зі стрічок виплітає сумки.

Тетяна Сенецька-Швайковська
Тетяна Сенецька-Швайковська

Майстриня диво-сумок живе у селищі міського типу Чорнухи, яке відоме тим, що там 300 років тому народився Григорій Сковорода. 35-річна Тетяна — вчитель хімії, освіту отримала у Полтавському педагогічному університеті з відзнакою, але, на жаль, так склалися життєві обставини, що вчителювати доводиться хіба що вдома, оскільки жінка — мама двох гарненьких хлопчиків, яким виповнилося 4 і 8 років. Як сама жартує про себе «червонодипломований вчитель хімії, який майже ніколи не працював за спеціальністю».

— Творчістю займаюся давно, бо люблю цю справу, — розповіла журналістці «ВЗ» Тетяна. — Ще у школі мріяла стати дизайнером. Але, оскільки мої батьки (мама — бухгалтер, батько — водій) не мали коштів платити за навчання у вищому навчальному закладі, я не маю спеціальної мистецької освіти. Школу закінчила з «золотою» медаллю. Куди була можливість безкоштовно вступити, туди й вступила на бюджет. Так і стала студенткою хімічного факультету. Як-то кажуть: «мізків вистачало», то й здобула вищу освіту. Закінчила вуз з червоним дипломом. Але я завжди була творчою особистістю — хотіла шити, вишивати, щось творити.

— То з чого усе почалося?

— Сім років тому була в першому декреті. Часу — багато. Якось в Інтернеті побачила в’язані сумки, от і вирішила щось подібне створити самій. Не знала, що з того вийде, але після першої роботи мене це дуже захопило. Мої перші сумки були з ниток, то, звісно, вони й залишилися у мене. А от коли зробила першу сумку з атласних стрічок — продала її. Тоді з’явився і неабиякий стимул. Перші мої роботи були з квітами, різних форм, але поступово перейшла до класики.

— Ваші сумки повторюються? Чи щоразу інші?

— Деякі повторюються, навіть можу однакових робити і понад десять. Я в основному працюю на замовлення. Людина побачила у мене на сторінці якусь модель, вподобала її собі. І просить, щоб обов’язково була така ж.

— Як довго працюєте над однією сумкою?

— Усе залежить від складності. Але не менше двох-трьох днів.

— Багато створили?

— Не маю такої статистики, але приблизно за рік роблю близько 140 сумок.

— Були випадки, коли замовники відмовлялися від готової роботи?

— Жодного разу. Ніколи не беру наперед грошей від замовника, як це роблять інші майстри. У мене двоє маленьких дітей, трапляються різні ситуації, а я — людина відповідальна, боюся підвести замовника. От зі старшим сином тільки виписалися з лікарні. Траплялися випадки, що людина замовила сумку, а потім у тієї людини щось трапилося і вона не мала змоги заплатити за виріб.

— Яка цінова політика ваших виробів?

— Усе залежить від складності і витрат на стрічки, підкладку… Від 1000 гривень.

— Чи виставляли роботи на конкурс?

— Звісно. В українських і навіть у міжнародних. Але останні два роки усі конкурси відбуваються в онлайн-форматі. Надаю фото своїх робіт, а лише потім відбувається голосування. Отримувала приз глядацьких симпатій, кілька разів займала і призові місця.

— Чи передаєте секрети вашої майстерності?

— Проводжу авторські майстер-класи. Знімаю відео, як я плету ту чи іншу сумку — від першої петлі до останньої. Якщо когось цікавить, може за символічну суму (200−300 гривень) звантажити це відео і користуватися без обмеження.