«Нас захищають українські воїни, тож їм треба допомагати»

Не раз писала про українських дітей, які вигадують різні способи, аби допомогти ЗСУ. Хтось готує і продає у спеку лимонад, інші допомагають дорослим ліпити вареники і випікати смаколики, дівчатка обрізають волосся і виручені кошти перераховують на потреби фронту. А кілька днів тому мене вразив вчинок дітей азербайджанської національності, які живуть в Івано-Франківську. Вони встановили блок-пост в одній з частин міста. Хто виїжджав з будинку чи повертався додому, міг кинути у слоїк купюру будь-якого номіналу. За тиждень діти зібрали 2000 гривень і віддали їх Василю Поповичу — колишньому голові Надвірнянської районної ради, який з першого дня війни на сході допомагає нашій армії. Чому саме пану Василю діти віддали зібрані гроші, чоловік розповів журналістці «ВЗ».

— Я живу у селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині, — каже Василь Попович. — Коли 2014-го рашисти вдерлися в Україну, я був головою Надвірнянської райради. Ми мало не з першого дня почали допомагати армії. Я особисто у Станиці Луганській та Дебальцевому з допомогою був понад 30 разів. Добре знаю командира 128-ї бригади, який зараз є начальником Генерального штабу. Ми тоді виділяли кошти з бюджету на допомогу армії, збирали серед громади. А коли 24 лютого рашисти повномасштабно вдерлися на нашу територію, я особисто передав ЗСУ свій джип, який, зізнаюся, був приготований для їзди у горах.

Навантажили з друзями туди медикаментів, продуктів харчування, одягу і відправили на фронт. А недавно хлопці мені телефонували і казали, що мій джип ще досі воює. Такі благодійно-організаторські здібності успадкувала від мене і моя донька Галина, яка керує рестораном. З перших днів вторгнення вона годувала військову частину одного з міст, яка у нас стояла, а тепер випікає хліб, кошти від продажу якого повністю йдуть на допомогу ЗСУ.

А ще Галина з друзями придбали ЗІЛ-131, а також джип — і усе це передала військовим. Моя Галя продовжує збирати кошти, і їй надсилають з Бельгії, Італії, Іспанії одяг та продукти харчування. Тобто їй і мені довіряють люди не лише в Україні, а й за кордоном. Мабуть, саме тому сини азербайджанця Забіта Агаєва, який давно живе в Івано-Франківську, кошти, що зібрали на імпровізованому блок-пості, принесли мені. «Дядя Вася, передайте ті гроші на Збройні сили», — сказав 11-річний Загід. І ми поклали 2000 у загальний казанок. А коли ми проводили ярмарок, на якому збирали кошти для армії, то Забіт Агаєв і його друг Джавід принесли 3000 гривень.

До розмови долучився батько хлопців-«блокпостівців» 11-річного Загіда та 10-річного Мурата — Забіт Агаєв.

— Мої сини самі вирішили допомагати ЗСУ (Забіт Агаєв вільно спілкується українською. — Г.Я.). Старший син Загід — дуже мудра дитина. Іноді він говорить такі речі, що від дорослого не завжди почуєш. От він і придумав поставити блок-пост у районі новобудови, написали таблицю, що тут можна долучитися до збору коштів на потреби Української армії. А біля таблиці - скляну банку, куди люди могли кидати гроші. Самі на блок-пості не стояли — з ними були ще їхні друзі. За тиждень зібрали 2000 тисячі. Я гордий вчинком своїх синів!

— А ви давно живете в Івано-Франківську?

— Майже 20 років. Спочатку я сюди приїхав у гості. Місто мені так сильно сподобалося, що я захотів тут жити. Повернувся на свою батьківщину — в Азербайджан, одружився і вже з дружиною приїхав в Україну. В Івано-Франківську маю власний бізнес.

— Василь Попович розповідав, що не лише ваші сини, а й ви допомагаєте фронту…

— А як інакше?! Я живу в Україні. Наше життя захищають українські воїни, то, зрозуміло, що їм треба допомагати. Кілька разів передавав гроші, а ще три рази відправляв на фронт продукти харчування. Але не лише армії допомагаю, а й дітям-сиротам у дитячому будинку, що у нашому місті. Возимо туди фрукти-овочі, м’ясо.